Connect with us

З життя

«„Мама живёт за наш счёт” — эти слова вызвали у меня леденящий шок»

Published

on

«Мама на нашей шее» — когда я это прочитала, у меня внутри всё оборвалось.

В моей двушке годами жили сын Игорь с семьёй. После свадьбы они сразу ввалились ко мне с чемоданами: «Мам, поживём у тебя чуть-чуть, окей?» Чуть-чуть обернулось десятью годами. Я провожала их в роддом, сидела с больными внуками, ночами не спала — шум стоял, будто на рынке.

Невестка Ольга трижды была в декрете. То она брала больничный, то я. О себе я не думала: бесконечная готовка, уборка, пелёнки. Ни минуты тишины. Только упрёки: «Ты же бабушка!»

Я ждала пенсию, как манны небесной. Казалось, наконец-то смогу отдохнуть. И первые полгода действительно были счастьем. Но ненадолго.

Каждое утро — подъём в шесть, развозить Игоря с Олей на работу, потом садик, школа, прогулки с младшей внучкой Катей. Обеды, стирка, уборка, уроки, сказки на ночь. Без передышки.

Иногда ночью, когда все засыпали, я брала в руки вышивку — моё единственное тихое удовольствие. Однажды, разбирая вещи, я нашла сыновье сообщение. «Мама на нашей шее, — писал он кому-то, — ещё и на таблетки ей тратимся». Перечитала раз пять. Сначала не поверила, но потом поняла — он отправил не мне. Эти слова впились, как нож.

Я не скандалила, не плакала. Просто сняла комнату в соседнем районе, сказала: «Мне так будет спокойнее». Аренда съедала почти всю пенсию — жила на макароны и чай, зато в своём углу.

Когда-то я купила ноутбук. Оля смеялась: «Тебе зачем? Ты ж даже мышь не держала». Но я научилась. Подруга научила азам, и я стала выкладывать фото вышивок. Сначала просто так, потом знакомые просить начали. Потом соседка попросила научить внучку — за скромные деньги. Появились ученицы — три девочки. Мало, но честно. И главное — я снова чувствовала себя нужной, но не должной.

Я больше не просила у сына ни копейки. Не звонила, не унижалась. Теперь мы видимcя только на праздниках, говорим о погоде и борще. Не держу зла — просто не могу жить там, где я обуза.

Теперь у меня свой маленький мир. Пахнет лавандой, а не детскими кроссовками. На стенах — мои вышивки, а не каляки внуков. И на душе — не покой, но хоть капля уважения к себе.

Я не хотела войны. Хотела благодарности. Или хотя бы правды. Но если сын решил, что я жила за его счёт — пусть живёт без меня. А я — без него.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − шість =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Злиденність душі: Невигадана історія життя

Бідність душі: історія Олесі з Житомира Олеся росла, як бур’ян біля дороги — нікому непотрібна, самітня. Її ніхто не виховував,...

З життя1 годину ago

«Ви надто опікуєтеся дитиною»: це сказав лікар. Але я не хвилююся — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама. Якби...

З життя1 годину ago

Вона відчинила двері незнайомцю, не підозрюючи, що рятує життя своєму синові

Вона впустила незнайомця, не відаючи, що рятує власного сина. Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів із Києва, професор...

З життя2 години ago

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині»: це сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мати. Якби...

З життя2 години ago

Краще жити в орендованій квартирі, ніж під одним дахом з свекрухою

Краще тіснитися у найманій однокімнатці, ніж дихати під одним дахом із свекрухою — Віть, ну скільки можна?! — голос Соломії...

З життя3 години ago

Краще тіснитися в орендованій однокімнатній квартирі, ніж жити під одним дахом із свекрухою

— Олежу, скільки можна?! — голос Олени зірвався на шепіт, у якому відчувався втома і безнадія. — Ми вже два...

З життя4 години ago

Запросили в гості… і шокували: кухня, наче після вибуху

Колись нас запросили на новосилля… та й шокували до глибини душі: кухня наче після бомбардування Нещодавно ми з дружиною отримали...

З життя5 години ago

Він пішов, а вона жила для нього

Він просто пішов… А вона ж жила заради нього. Сім років вони були разом. Сім довгих, наповнених зусиллями років, де...