Connect with us

З життя

«Маме нужен отдых»: Он повторял это каждый день после рождения сына и до самого конца

Published

on

Вот такую историю расскажу тебе, родная…

«Маме надо отдохнуть» – эту фразу он повторял каждый день с рождения сына… и до самого конца.

Каждый вечер, возвращаясь с завода, он первым делом скидывал куртку, мыл руки – и сразу шёл к нашему мальчишке. Ни борщ на плите, ни вечерние новости по телевизору не могли его отвлечь. Подходил к кроватке, наклонялся, брал маленького Ваню на руки – и в этот момент я снова понимала, как сильно его люблю. За то, что он не боялся быть отцом. За то, что помнил и обо мне.

— Маме надо отдохнуть, — говорил он, укачивая засыпающего Ваню и напевая «Спи, моя радость, усни».

— Маме надо отдохнуть, — шёпотом напоминал он ночью, первым вставая на крик, менял памперс, а потом осторожно передавал мне малыша, ждал, пока покормлю, и укладывал его обратно.

— Маме надо отдохнуть, — повторял он, засучив рукава и уговаривая нашего капризного Ваньку съесть ещё ложку каши, превращая ужин в целое представление.

— Маме надо отдохнуть, — говорил он, когда одевал уже подросшего Ваню на прогулку, чтобы я могла спокойно помыться или просто посидеть с чашкой чая.

— Маме надо отдохнуть, — улыбался он, усаживая сына на колени и сочиняя на ходу сказки про домовых и богатырей, только бы дать мне хоть минутку тишины.

— Маме надо отдохнуть, — ворчал он, проверяя домашку и терпеливо объясняя Ване задачи, которые тот упорно не понимал.

— Маме надо отдохнуть, — тихо сказал он, когда Ваня, уже почти взрослый, вернулся поздно с выпускного и, не говоря ни слова, прошёл на кухню.

Каждый раз, когда я слышала эти слова, сердце сжималось. Слёзы наворачивались – но не от горя, а от счастья. Хотелось, чтобы так продолжалось вечно.

А потом пришла третья любовь. Когда «маме» в его устах сменилось на «бабушке».

— Бабушке надо отдохнуть! — смеялся он, подхватывая нашего капризного внучонка Петьку, который скучал по родителям. И снова напевал ту же самую колыбельную – только теперь другому малышу.

— Бабушке надо отдохнуть, — подмигивал он, собирая удочки и уводя внука с Ванькой на рыбалку к соседнему пруду.

— Бабушке надо отдохнуть, — мягко говорил он, вручая Петьке наушники, чтобы тот не орал мультиками на всю квартиру.

Он не успел увидеть внучку. Ушёл слишком рано, слишком тихо. Дети забрали меня к себе – боялись оставить одну в пустой квартире.

И вот, когда я впервые взяла на руки крошечную Алёнку, не выдержала – разрыдалась. Мне показалось, будто он стоит за спиной и шепчет:
— Бабушке надо отдохнуть…

Я даже обернулась. Глупо, да? А вдруг…

Поздно вечером, когда я уже дремала, из гостиной донёсся шёпот. Голос моего Ваньки, уже взрослого, уже отца:
— Спи, солнышко, спи. Маме надо отдохнуть…

Я приоткрыла дверь и увидела, как он качает свою дочь, напевая ту самую колыбельную. Ту, что когда-то пел ему его отец.

Его нет. Но эти слова – «маме надо отдохнуть» – остались. Они живут в нашем сыне. В его детях. В памяти, которую ничто не сотрёт.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − один =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Я ЗНАЙШОВ ПАМПЕРСИ У РЮКЗАКУ СВОГО 15-РІЧНОГО СИНА — СЛІДУВАЛА ЗА НИМ І ЗНАЙШЛА ТЕ, ЩО ЗМІНИЛО ВСЕ

Останні кілька тижнів мій 15-річний син, Тарас, поводився… якось інакше. Він не був грубим чи бунтівним, просто відстороненим. Повертався зі...

З життя40 хвилин ago

Трансформація юності

Оксана йшла додому виснажена та спустошена. В одній руці вона тримала сумку, в іншій – пакет із продуктами, купленими по...

З життя1 годину ago

Щасливі зміни

Щасливі зміни Вийшовши з під’їзду, Оксана Степанівна зупинилася. Прищуреними очима оцінила небо, чи не збирається дощ, і лиш тоді ледь...

З життя2 години ago

Повернення додому

**Повернення** “Оленко! Де ти? Оленко!” – Оксана влетіла в хату, окинула очима порожню кімнату та вискочила на ґанок, стукаючи підборами...

З життя2 години ago

Коли є секрети на поверхні

Ось як у мене в щоденнику з’явився цей запис… Володимир під’їхав до старої хрущовки та припаркувався так, щоби номери не...

З життя3 години ago

Прощавай, коханий, пам’ятай про мене…

Віктор зупинив авто неподалік від високого металевого паркану. Колись тут був дерев’яний штахет. Засумнівався — чи не помилився? Ні, другий...

З життя4 години ago

Вона вважала його просто бідним калікою! Щодня ділилась із ним їжею… Але одного ранку все змінилося!

Думала, що це просто бідний каліка-жебрак! Вона годувала його щодня зі своїх скупих запасів… Та одного ранку все змінилося! Це...

З життя4 години ago

Я віддала тебе добровільно, а вона навіть не вагалася забрати.

— Я сама віддала тебе їй, своїми руками. А вона не погребувала, взяла… — Марічко, вітаю. Чому так терміново потрібна...