Connect with us

З життя

Мать ищет любовь, а я погряз в родительских заботах

Published

on

**Дневник.**

Моя мать, Лидия Петровна, будто вычеркнула нас с детьми из своей жизни. Я одна тяну эту лямку между двумя малышами, а она, их родная бабушка, даже пальцем не шевельнёт, чтобы помочь. Эта горечь разъедает душу, и я не знаю, как справиться с этим чувством ненужности.

Почему она так? Ответа нет. Мы отдалились, когда мне было восемнадцать, и я уехала из родительского дома в Новосибирске. Тогда началась взрослая жизнь — казарменная общага, первая работа, гроши, которые приходилось считать до копейки. Мама всегда твердила: «Наташа, будь самостоятельной!» Я стала, но какой ценой? А теперь, когда у меня свои дети, я жду от неё хоть каплю участия. Но её будто нет.

Всё её время пожирают мужчины. Она, казалось бы, в свои пятьдесят, носится по свиданиям, ищет «своего человека». Я не против её счастья, но когда это заменяет всё — уже не смешно. Мои дети спрашивают: «Почему бабушка не приходит?» А я молчу, потому что не знаю, что ответить. То у неё дела, то усталость, то «встреча с интересным собеседником».

Недавно не выдержала. После очередного отказа приехать в гости взорвалась: «Мама, тебе не стыдно? Бабушка должна внуков нянчить, а не за кавалерами бегать!» Она вспылила: «Я тебя одна поднимала, без выходных, без жизни! Теперь моя очередь, Наташка! Внуки — твоя забота!» Её слова врезались, как нож. Да, она многое для меня сделала, но разве это повод отворачиваться?

Я вижу, как она уходит. За последний год видимся раза два в месяц. Стала холодной, чужой. Даже голос изменился — был тёплый, теперь как будто по телефону автоответчик. Я не требую, чтобы она бросила всё, но неужели нельзя приехать хоть раз в неделю? Дать мне передохнуть, детей обнять? Боюсь, скоро мы станем просто чужими людьми.

Как объяснить ей, что жизнь — не только рестораны и ухажёры? Что семья, её кровь — это и есть главное? Устала ругаться, устала чувствовать себя лишней. Может, пусть сначала найдёт своего «суженого», а потом о нас вспомнит? Но сердце подсказывает: этого «потом» не будет.

Я не хочу терять мать. Но как удержать связь, если она сама рвёт её? Я тону в быте, а она будто не замечает. Может, это я эгоистка? Или она забыла, что значит быть матерью?

**Вывод.** Иногда самые близкие люди отдаляются — и нет виноватых, просто так вышло. Но больно осознавать, что ты больше не нужен.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 5 =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

Після року самотності: ми знайшли одне одного і тепер щасливі!

Після стількох років самотності: ми знайшли одне одного і тепер справді щасливі! Мене звати Оксана, мені 54 роки. І ще...

З життя55 хвилин ago

Щоб майбутнє стало яскравішим

Знову Настя прокинулася від голосної лайки на кухнімама з татом, як завжди, сварилися, а ще їхні друзі, що прийшли ввечері....

З життя2 години ago

Вечір наближався, коли маленька дитина почула дивні звуки з кімнати батьків. Коли вони відчинили двері, то завмерли від подиву

Вечір уже наближався, коли маленька дівчинка почула дивні звуки з кімнати батьків. Відкривши двері, вони завмерли від подиву.Темрява вже спускалася,...

З життя2 години ago

Зламані мрії, віднайдена віра: шлях до втраченої й знайденої любові

Розбиті мрії, знайдена надія: як я втратила і знову знайшла кохання Я завжди була емоційною. Закохувалася швидко, жила серцем, а...

З життя2 години ago

Зрадниця, що змінила мого сина назавжди

Невістка зрадила мого сина і він став іншою людиною Я не знаю, як витягти його з цієї прірви. Не знаю,...

З життя2 години ago

Побачив біля траси ведмедицю, яка махала лапою: спочатку злякався і хотів тікати, аж раптом помітив щось дивне

**Щоденник**Повертаючись додому знайомою трасою, я навіть не думав, що цей день стане таким незвичайним. Завжди тут тихо: ліс, свіже повітря,...

З життя11 години ago

Сльози не рятують: зрада чоловіка з юною дівчиною

Сльози не рятують: мій чоловік зрадив мені з дівчинкою, яка йому в дочки годиться Привіт усім, хто читає ці рядки....

З життя11 години ago

Час обирати себе: мій шлях до свободи

Занадто довго я жила для інших… Тепер хочу обрати себе. Буває, прокидаєшся серед звичайного життя і раптом усвідомлюєш: у твоїй...