Connect with us

З життя

Место, где запрещены штаны

Published

on

Дом, где нельзя ходить в уличном

После долгого перерыва Игорь Петрович решился на визит. Его вела к женщине, которая всё чаще всплывала в его мыслях — Варвара. А ведь когда-то он дал себе слово: никаких чувств, никаких новых семей. Он уже прошёл через это. Прошёл — и выживал, стиснув зубы.

Бывшая жена ушла внезапно. Бросила, что никогда не любила, а ребёнок — ошибка. Ушла, забрав с собой сына. Игорь не простил. Не вычеркнул из памяти, как качал младенца по ночам, как заворачивал в пелёнки, как впервые услышал «папа». А потом — пустота. Суды, запреты, километры между ними. Однажды он примчался в чужой город, увидел сына на пороге, и тот крикнул: «Пап, я с тобой!» Но его отшвырнули. Мальчика втолкнули в квартиру, дверь захлопнулась, и он успел услышать только всхлип: «Я хочу к папе!» Тогда Игорь сдался. Решил: хватит. Только работа. Только стены.

Но Варвара оказалась другой. Незаметно вкралась в его жизнь. Без натиска, без давления. Просто была. Они сталкивались случайно, обменивались парой фраз, но потом он стал ловить себя на том, что ищет её взгляд. А потом — сам начал подстраивать встречи: у булочной, у подъезда. Не навязчиво. Просто быть рядом. Узнал: вдова, сыну почти пять, живёт с бабушкой. И держит мужчин на расстоянии. Но однажды она пригласила его. «Познакомишься с Тимошей», — сказала она. Голос дрогнул.

Он купил подарок — огромный набор железной дороги. Надел единственный приличный пиджак. Сердце колотилось, как у школьника. Нажал на кнопку звонка.

— Кто там? — донёсся звонкий голос.

— Игорь Петрович.

— А, понял. Входите. Мама скоро будет. Бабушка дрыхнет, у неё мигрень. Только… снимайте ботинки!

— Чего? — он замер.

— Ну вы же с улицы. Мама говорит, в уличной обуви микробы. Мы можем заразиться. Надо разуваться сразу. У нас стерильно!

Мальчик смотрел строго. Белая рубашка, галстук-бабочка, взгляд взрослее своих лет.

— Ээ… Может, я в бахилах?

— Ладно… тогда вот эти тапочки. Ваши. Мама специально купила. Чтобы пол не пачкать. Я Тимофей. А вы Игорь?

— Да. Рад познакомиться.

— У нас правила. Я в кроссовках не бегаю. Только если вдоль плинтуса и прыжком через ковёр.

— А мама строгая?

— Железно. Но добрая. Особенно если ты не будешь бузить. Тогда и тапки можно снять.

Игорь рассмеялся. А Тимоша вдруг взял его за руку и спросил:

— А ты надолго?

— Хотел бы. Если ты не против.

— Я только за. Мама обрадуется. А бабушка… бабушка проснётся и сразу раскусит.

— Почему?

— У неё нюх. И сердце. Она сразу чует, кто свой.

Они стали раскладывать рельсы. Смеялись, спорили о маршрутах. Мальчик прижимался к нему, а Игорь — уже не мог отвести взгляд. И вдруг услышал, как скрипнула дверь.

— Мам, он не разулся! — завопил Тимоша.

Варвара рассмеялась. Потом подошла, прикоснулась к плечу Игоря и прошептала:

— Если готов — оставайся. Но учти: у нас тут свои порядки.

Игорь ухмыльнулся:

— Ради вас — хоть босиком по паркету. Лишь бы вы были рядом.

Тимоша вдруг притих и пробормотал:

— Пап…

Игорь обернулся. Мальчик потупился.

— Можно так тебя называть?

Игорь не ответил. Просто кивнул. И почувствовал, как в груди что-то давно забытое стало светлым и горячим. Он пришёл. Не в гости. Домой.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 + 3 =

Також цікаво:

З життя55 хвилин ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя55 хвилин ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя2 години ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя2 години ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя3 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя4 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя5 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя5 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...