Мій дім – моя заслуга: здобуто важкою працею.

Дім — це тільки мій, і я важко працювала, щоб його придбати.

Коли я познайомилася з моїм чоловіком Петром, мені було трохи за тридцять. Я вже мала досвід стосунків з чоловіками, але нічого путнього з цього не вийшло. З 26 до 30 років я взяла паузу і, будучи самотньою жінкою, працювала день і ніч. Я гарувала, як кінь, щоб заробити більше грошей, накопичувала на дім, який зрештою і придбала. Я була дуже горда з себе, адже протягом всього життя могла покладатися лише на себе, а два роки потому зустріла свого чоловіка.

Не можу сказати, що між нами було неймовірне почуття чи шалене кохання. Чи можливо в тридцять справді говорити про роман? Важко сказати. Мені просто хотілося жити спокійно, комфортно, і бажано з чоловіком, який не створюватиме зайвих проблем. Одним словом, Петро здавався мені саме таким — спокійним, розсудливим і веселим. Я впустила його до свого дому, і йому це цілком підходило.

До речі, не кожному чоловікові щастить зустріти жінку, яка вже має свій дім. Я змогла купити омріяне місце для життя, не беручи кредит і не сплачуючи щомісячні платежі.

Так ми прожили сім років, у нас не було дітей, я була дуже зайнята роботою, як і мій чоловік. Після всього дня ми поверталися втомлені додому і просто лягали спати. Не приховую, що не раз думала про дитину, але постійно говорила собі, що ще встигну, тим більше, що в нинішні часи жінки народжують навіть у 45.

Тиждень тому, коли ми сиділи за столом під час сніданку, чоловік прямо запитав, коли я збираюся його прописати. Петро хотів виписатися від мами, щоб їй було менше платити за комунальні. Мені цей задум не сподобався, я не хотіла нікого реєструвати за своєю адресою, і чітко йому про це сказала. Він міг би відкладати гроші й купити власну квартиру для реєстрації, але багато хто, живучи з мамою, про це навіть не замислюється. Ми складалися порівну на необхідні речі, решту своїх заробітків витрачали, як хотіли.

Після тієї розмови він пішов на роботу, а ввечері не повернувся додому. Наступного ранку відправив мені повідомлення, що подав на розлучення. Досі не можу повірити, що мій чоловік міг так вчинити. Я не хотіла прописувати його не через недовіру, а тому що в житті трапляються різні речі, і ніяких гарантій, що ми завжди будемо разом, немає. Я не збираюся ні з ким ділитися своєю власністю. Я важко працювала на цей дім, і він тільки мій. Якщо Петро був зі мною лише в надії на частку в моєму майні, нехай іде своєю дорогою.