Connect with us

З життя

Мій сором через старе взуття під час першого візиту до свекрів.

Published

on

Як вперше відвідала батьків мого чоловіка, було соромно через старе і зношене взуття. Ноги були мокрі, але свекруха цього ніби не зауважила. Наступного дня вона запросила мене і подарувала нові черевики.

Коли я була маленькою, тато часто їздив у відрядження, а мама займалася моїм вихованням. Тато мене любив і завжди привозив подарунки з подорожей. Мама не виявляла до мене стільки тепла. Одного дня тато вирушив у чергову подорож, з якої не повернувся. Весь мій подальший шлях мама звинувачувала мене в тому, що тато пішов від неї.

У школі у мене не було друзів, ходила я одягнена наче жебрачка, в старому костюмі, який мама знайшла на смітнику. Вона казала: “Носи те, що є. Я маю влаштувати своє життя. На тебе грошей немає.” У мене не було вибору, і я покірно носила його. Сама прала, прасувала, шила ненависний одяг і носила його до п’ятого класу.

Пізніше сусідка віддала мені форму своєї доньки, яка завершила школу. Я теж носила її до закінчення школи. Взуття носила те, яке мала, кілька років одне й те ж, поки не стало замалим. Врешті-решт я закінчила школу з відзнакою і вирішила вступити до університету. Обрала економічний факультет. На навчанні також носила одяг, який давали мені подруги, коли їм набридало.

Одного разу я познайомилася з Дмитром, який закінчив університет кілька років тому. Ми почали зустрічатися, аж поки не вирішив представити мене своїм батькам. Коли я їх відвідала, знову було соромно за моє взуття, яке було старе і зношене. Ноги були мокрі, але свекруха цього не звертала уваги. Наступного дня вона запросила мене до себе та подарувала нові черевики.

Я боялася, що батьки Дмитра мене не полюблять, але вони швидко почали ставитися до мене як до члена сім’ї. Не знаю, як я це заслужила. На весілля вони подарували нам дім, а після університету тесть запропонував роботу в своїй компанії, де я справді добре заробляла. Нарешті, я могла купити собі те, що потрібно. Ніколи не перестану дякувати Богу за те, як склалося моє життя.

Коли мати дізналася, що я вийшла заміж, маю гарну роботу і власний дім, вона швидко прийшла просити фінансової підтримки, але наша розмова була підслухана свекрухою. Вона зателефонувала чоловікові та синові, щоб швидше приїхали додому. Мій чоловік раз і назавжди пояснив моїй матері, що вона не повинна нічого від мене очікувати. Наостанок він сказав їй, що дуже вдячний за доньку, але щоб вона більше ніколи до нас не приходила. Відтоді мати зі мною не спілкується, а я з радістю чекаю народження дитини.

Матерям, таким як моя, хотілося б дати пораду: не ставтеся так до своїх дітей, адже колись вони відплатять вам тим самим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × два =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Операція, яка не вдалася

Непередбачена операція Ярослав не вийшов, а вивалився з машини. Здавалося, провів усього три звичайні операції, а відчував себе так, ніби...

З життя35 хвилин ago

Снігова пастка

Минаються дні, а серце ще болить Весело гупали колеса приміської електрички, пробираючись крізь засніжені поля. Вздовж колій стелилися високі сосни,...

З життя1 годину ago

Сила однієї любові

Оксана зранку почувалась нездужаюче. За вікном сипів сніг. Вона зраділа, що вчора встигла до магазину, бо сьогодні довелося б продиратися...

З життя2 години ago

Пророцтво майбутнього

— Ну що ти надулась? Побачиш, тобі сподобається. Море, пляж, сонечко… — казала Ірина, тривожно шукаючи погляд доньки. Але Яся...

З життя2 години ago

Просто відпусти

На вулиці було холодно й вітряно. Олеся бігла зі школи, щоб не замерзнути. З рота йшов пара, який застигав на...

З життя2 години ago

Мій Небесний Захисник

Мій Ангел Оксана вперто скидала дзвінок, а Тарас дзвонив знову і знову. — Оксано, відповідай. Скільки можна? — У кімнату...

З життя3 години ago

Щастя під лавкою

Щастя під лавкою Марійка зайшла після роботи до крамниці. До Нового Року лишилося чотири дні, а в її холодильнику —...

З життя4 години ago

Необійнята донька

Невлюблена донька Я вже підходила до хати, коли у сумці задзвенів телефон. Дістала його та відповіла братові. — Привіт, Толік....