Connect with us

З життя

Місяць тому помер мій батько. Ми з дружиною поїхали до села, допомогли в організації похорону, а всі витрати рівномірно розділили між собою і братом.

Published

on

Місяць тому помер мій тато. Разом із дружиною ми поїхали в село, допомогли в організації похорону, а всі витрати розділили з братом поміж нас. Учора Микола, мій брат, зателефонував до мене з проханням переоформити на нього свою частку будинку в селі, його єдиним аргументом було те, що він піклувався про батька протягом останніх 3 років. Я був дуже здивований, адже тато отримував понад чотири тисячі гривень пенсії на місяць, які використовував також на потреби онуків. Скільки ж грошей потрібно літній людині, та ще й у селі? Він сам ходив, все розумів. Я не дав братові однозначної відповіді, сказав, що пораджуся з дружиною, проте ані я, ані Оксана не хочемо відмовлятися від своєї частки спадщини.

На момент, коли я вступив до університету, я виїхав з батьківського дому.

Закінчивши навчання, залишився у місті, знайшов хорошу роботу, одружився, взяв кредит на квартиру. Тим часом у нас народився син.

Мій брат Микола також одружився, але продовжував жити з батьками. Він добра людина, у нього хороша дружина, багато років вони жили з батьками в злагоді, а тепер у них двоє дітей.

Батьки моєї Оксани подарували нам машину, хоч вона була вже стара. Завдяки цьому ми могли регулярно відвідувати моїх батьків у селі.

Влітку ми часто приїжджали туди, допомагали батькам по господарству і в саду. Оксана завжди була поряд із моєю мамою. Три роки тому мама померла, саме тоді у мене почалися проблеми на роботі, до того ж, ми все ще не виплатили кредит на квартиру. Я знайшов додаткову роботу на вихідні.

У нас не було часу, щоб їздити в село. Місяць тому помер мій батько. Разом із дружиною ми поїхали на село, допомогли в організації похорону, всі витрати розділили з братом.

Учора Микола зателефонував із проханням переоформити на нього свою частину будинку в селі, його аргументом було те, що він доглядав за батьком останні три роки. Я був надзвичайно здивований, адже мій тато отримував понад чотири тисячі гривень пенсії на місяць, які також витрачав на онуків. Скільки таких грошей людині потрібно на селі?

Він сам ходив, все розумів. Я не дуже зрозумів, про яку опіку йшлося, адже батьки ніколи не казали, що залишають будинок тільки йому. Не хочу псувати з ним стосунки, але теж не розумію, чому маю відмовлятися від того, що мені також належить. У мене є кредит, який потрібно погасити, а наша дитина теж могла б отримати щось від бабусі та дідуся.

Зараз з Оксаною ми не знаємо, як вчинити, я не дав братові однозначної відповіді, лише сказав, що маю це обговорити з дружиною.

Як впоратися з цією ситуацією, не руйнуючи при цьому наші сімейні стосунки?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 6 =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

“If you fix this engine, I’ll hand over my job to you,” said the boss with a chuckle.

Fix this engine and Ill give you my post, the manager laughed, slapping his knee. I, Teresa Hughes, didnt join...

З життя5 хвилин ago

The Runaway Bride: A Tale of Love and Escape

28July2025 Dear Diary, Tonight I finally found myself at a wedding I never intended to attend the very one from...

З життя1 годину ago

— What are you up to, Granddad? Fancy a stroll? At your age, I’d be staying in!

20October2025 I set off early this morning, the wind biting my cheeks as I trudged along the lonely lane that...

З життя1 годину ago

Jenk’s Companion

Late September, the mist curled over the old municipal cemetery on the outskirts of Bristol. A funeral procession shuffled slowly...

З життя1 годину ago

Love or Enchantment: The Choice That Defines Us

Power comes with a price, loves a lottery youll always lose, warned Grandmother Morrigan as she handed Morgana the familys...

З життя2 години ago

The Power of Forgiveness: Embracing Second Chances in Life

Olivia grew up in a comfortable family. Her dad was a senior manager, Mum stayed at home looking after their...

З життя2 години ago

Hypochondria or Diagnosis?

Is it a worry or a diagnosis? I didnt know how to phrase it. She looked as if she were...

З життя3 години ago

The kitchen’s marble floor was icy, unyielding, and relentless. And there, on that chilly ground, sat Mrs. Rosaria, a 72-year-old woman.

The marble slab of the kitchen floor was cold, hard, relentless. On that icy surface sat Mrs. Margaret Whitfield, a...