Connect with us

З життя

Младший наследник

Published

on

— Сашка, может, не поезжай в этот раз? Чует моё сердце беду… Попроси кого-нибудь подменить, — прошептала Ирина, сжимая пальцы на фартуке, чтобы скрыть дрожь.

— Это же хороший заказ, Ир. Скоро роды, а деньги сейчас — как манна небесная, — ответил Александр, обнимая жену и целуя в пушистые головки двойняшек — Машеньки и Светки.

Ирина молча кивнула. Душа болела, но разум понимал: бюджет трещит. Вытерла слёзы, проводив мужа взглядом, и прошептала:
— Возвращайся скорее… Ждём тебя.

Дверь захлопнулась. Ирина собралась: накормила девочек, вывела гулять. День прошёл странно спокойно — будто даже дети чувствовали тревогу.

Каждый вечер в десять они сговаривались по телефону. Ирина рассказывала про дочек, про шитьё на заказ. Александр смеялся: «Завтра уже дома, зайка».

Но не вернулся.

Его «Камаз» лоб в лоб столкнулся с вылетевшим на встречку грузовиком. Ни шанса свернуть. Погиб мгновенно.

Ночью зазвонил телефон. Ирина подняла трубку — и мир пополз под ногами.

Дошла до тёти Гали, соседки, попросила присмотреть за девочками. Сама рухнула на пороге. Врачи еле спасли — экстренное кесарево, ребёнок слабый, едва дышит.

Назвала сына в честь отца — Сашей. Выходя из больницы, пересчитала деньги — хватило бы на два месяца. А там… как Бог даст.

Жили скудно. Тётя Галя помогала, чем могла. Родни рядом не было. Ирина снова взялась за иглу — сначала для соседей, потом клиенты потянулись.

Девочки пошли во второй класс, маленький Саша — в садик. Они были её светом. Но…

Дочек любила больше. А сына… не ненавидела — просто сердце сжималось. С каждым годом он всё больше напоминал погибшего мужа. И каждый раз ей казалось: не уберегла, не остановила…

Мальчик рос тихим, послушным. Читал, убирал, никогда не капризничал.

Дочкам Ирина шила новые платья, покупала банты. Саше перешивала старые вещи.

— Сирота при живой матери, — вздыхала тётя Галя, глядя, как он моет посуду после сестёр.

Годы летели. Дочери вышли замуж, разъехались. Остался с матерью один Саша.

Окончил техникум, устроился на кондитерскую фабрику в Рыбинске. Ирина теряла зрение — бессонные ночи, нервы, возраст.

Саша ухаживал: готовил, водил под руку по набережной Волги. Она шептала:
— Прости меня, сынок… Ты заслуживаешь лучшего. Живи для себя.

Он улыбался:
— Всё успеется, мам. И семья, и дети. Внуков ещё нянчить будешь.

А потом пришла она. Стеснительная Наташа.

— Мам, она поживёт у нас. Сирота, — тихо сказал сын.

Через три месяца сыграли свадьбу. Собралась вся семья — дочки, зятья, внучата. Ирина улыбалась, но сквозь боль — врачи сказали страшное.

Но успела. Успела подержать на руках первого внука.

Уходила тихо, с улыбкой, сжимая ладонь того, кого когда-то не могла принять.

Младший сын… единственный… самый родной.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя2 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя3 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя3 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя4 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя5 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя6 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя6 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...