Connect with us

З життя

«Мне 67, я живу одна… Попросила помощи у детей, но получила отказ. Как жить дальше?»

Published

on

Мне 67. Я живу одна в Нижнем Новгороде, в старенькой двушке, где когда-то гомонили ребятишки, пахло ватрушками, по вечерам гремел магнитофон, а в прихожей вечно валялись чьи-то шапки и ранцы. Теперь здесь тишина. Глухая, как будто даже батареи перестали стучать. Муж ушёл пять лет назад. Дети давно свои семьи завели. И я одна. Буквально. Не в переносном смысле, а так — в пустой квартире, где эхо гуляет по комнатам.

Работу свою я не бросила. Не из-за денег — пенсии хватает, хоть и скромно. Работа спасает от того, чтобы совсем не потерять рассудок. От пустых стен. От телевизора, который бубнит в пустоту. От холодильника, где одна кастрюля щей стоит три дня.

Увлечений у меня нет. Да и желания искать — тоже. Казалось, что поздно уже что-то начинать. Так думала раньше. Сын — у него трое ребятишек, живут в Подмосковье, в коттедже. Предложила: «Перееду, с внуками посижу, по хозяйству помогу». Но невестка отказалась. Сказала честно — тяжело с пожилой женщиной под одной крышей. Я не в обиде. Молодые — им своё пространство нужно, свои порядки.

Дочь зовёт в гости часто. У неё работа, муж, двое детей. Любит меня. Готовит, угощает, слушает. Но жить вместе — не хочет. Не от нелюбви. Просто её мир устроен иначе. Когда у них гостишь — сердце радуется: смех, суета, жизнь. Но чем дольше там, тем страшнее возвращаться в пустоту. Возвращаюсь. Потому что больше некуда.

Долго размышляла: а может, так и надо? Старость — это про одиночество? Но вдруг что-то внутри оборвалось. Осознала: так нельзя. Это не про возраст — это про то, что жизнь ушла куда-то мимо.

Психолог, к которому сходила, сказал важное: «В 67 вы не старая. Вы живая. Просто застряли». Объяснил, что если нет ни хобби, ни даже желания его искать — это тревога. Может, депрессия начинается. Надо искать помощь. К врачу. К людям. К жизни.

Он сказал: дети не обязаны пускать вас в свой дом. У них своя жизнь. И это норма. Но и у вас может быть что-то своё. Новое. Сейчас у вас, наконец, есть время. Свобода. Никто не тянет, не командует. Это не конец — а начало.

«Ищите что-то вокруг. Бесплатные клубы, выставки, курсы. Попробуйте то, что откладывали. Загляните туда, где не бывали. Знакомьтесь — в любом возрасте можно», — говорил он.

Задумалась. А ведь правда. Сколько мест не видела? Сколько книг не дочитала? Сколько таких же, как я, сидят по квартирам, думая, что они никому не нужны?

Боюсь. Бояться — не стыдно. Стыдно — сдаться. Я не сдамся. Не сейчас. Обещала себе — попробую. Хоть что-то маленькое. Пройдусь до парка. Зайду в дом культуры. Запишусь на курсы рисования. Или в клуб садоводов. А вдруг?

А дети… Они рядом. Пусть не в одном доме. ЗвонИ, может быть, однажды утром я проснусь и пойму, что тишина уже не кажется такой пугающей — потому что внутри неё застал потихоньку пробиваться новый звук, похожий на надежду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × чотири =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

У 65 років я переспала з незнайомцем… і наступного ранку мене вразила шокуюча правда…

Того року, коли мені виповнилося 65, моє життя здавалося спокійним. Чоловік помер давно, діти вже мали свої родини й рідко...

З життя53 хвилини ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала документи…

Коли наречена підписувала шлюбний сертифікат, щось рухнуло під її сукнею Зал весілля був наповнений радісним гомоном. Крізь високі вікна лилося...

З життя57 хвилин ago

Дармоїдка. Свекруха виставила за поріг жінку з малим дитиною – і навіть не здогадувалася, що чекає далі!

Тихоня. Свекруха виставила за поріг жінку з малою дитиною. Але вона навіть подумати не могла…Миколка нарешті заснув лише о третій....

З життя2 години ago

Бідний студент через безвихідь одружився з 76-річною заможною жінкою, а через тиждень після весілля вона зробила йому дивну пропозицію

23-річний Ярослав ледве тримався на ногах. Його життя перетворилося на нескінченну боротьбу за виживання: мати важко захворіла і вже кілька...

З життя2 години ago

Яна придбала будинок для матері, перевезла її з речами, а там уже господарює свекруха й навіть замки поміняла

Сонячний промінь ковзнув по паперу, коли Маряна Бойко поставила останній підпис. Вона відкинулася на спинку крісла в нотаріальній конторі у...

З життя3 години ago

Відмовився забирати дружину з пологового, дізнавшись, що народила не сина, а доньку. Через роки випадкова зустріч змінила все…

Олена стояла біля сивих, облуплених дверей пологового будинку, немов вирізьблена з каменю нерухома, стиснена зсередини тягарем самотності. У руках вона...

З життя3 години ago

Щастя у домашньому вогнищі

Щастя, коли за спиною родина З армії Максим повернувся ще міцнішим, ніж пішов. Молодший у великій родині, де було четверо...

З життя4 години ago

Тато, це ти?” Хлопчик з таємницями на порозі

Ти мій тато!» хлопчик зявився біля мого порога з рюкзаком, повним таємниць Шестирічний хлопчик стояв на моєму порозі і стверджував,...