Connect with us

З життя

«Мне 67, я живу одна… Попросила помощи у детей, но получила отказ. Как жить дальше?»

Published

on

Мне 67. Я живу одна в Нижнем Новгороде, в старенькой двушке, где когда-то гомонили ребятишки, пахло ватрушками, по вечерам гремел магнитофон, а в прихожей вечно валялись чьи-то шапки и ранцы. Теперь здесь тишина. Глухая, как будто даже батареи перестали стучать. Муж ушёл пять лет назад. Дети давно свои семьи завели. И я одна. Буквально. Не в переносном смысле, а так — в пустой квартире, где эхо гуляет по комнатам.

Работу свою я не бросила. Не из-за денег — пенсии хватает, хоть и скромно. Работа спасает от того, чтобы совсем не потерять рассудок. От пустых стен. От телевизора, который бубнит в пустоту. От холодильника, где одна кастрюля щей стоит три дня.

Увлечений у меня нет. Да и желания искать — тоже. Казалось, что поздно уже что-то начинать. Так думала раньше. Сын — у него трое ребятишек, живут в Подмосковье, в коттедже. Предложила: «Перееду, с внуками посижу, по хозяйству помогу». Но невестка отказалась. Сказала честно — тяжело с пожилой женщиной под одной крышей. Я не в обиде. Молодые — им своё пространство нужно, свои порядки.

Дочь зовёт в гости часто. У неё работа, муж, двое детей. Любит меня. Готовит, угощает, слушает. Но жить вместе — не хочет. Не от нелюбви. Просто её мир устроен иначе. Когда у них гостишь — сердце радуется: смех, суета, жизнь. Но чем дольше там, тем страшнее возвращаться в пустоту. Возвращаюсь. Потому что больше некуда.

Долго размышляла: а может, так и надо? Старость — это про одиночество? Но вдруг что-то внутри оборвалось. Осознала: так нельзя. Это не про возраст — это про то, что жизнь ушла куда-то мимо.

Психолог, к которому сходила, сказал важное: «В 67 вы не старая. Вы живая. Просто застряли». Объяснил, что если нет ни хобби, ни даже желания его искать — это тревога. Может, депрессия начинается. Надо искать помощь. К врачу. К людям. К жизни.

Он сказал: дети не обязаны пускать вас в свой дом. У них своя жизнь. И это норма. Но и у вас может быть что-то своё. Новое. Сейчас у вас, наконец, есть время. Свобода. Никто не тянет, не командует. Это не конец — а начало.

«Ищите что-то вокруг. Бесплатные клубы, выставки, курсы. Попробуйте то, что откладывали. Загляните туда, где не бывали. Знакомьтесь — в любом возрасте можно», — говорил он.

Задумалась. А ведь правда. Сколько мест не видела? Сколько книг не дочитала? Сколько таких же, как я, сидят по квартирам, думая, что они никому не нужны?

Боюсь. Бояться — не стыдно. Стыдно — сдаться. Я не сдамся. Не сейчас. Обещала себе — попробую. Хоть что-то маленькое. Пройдусь до парка. Зайду в дом культуры. Запишусь на курсы рисования. Или в клуб садоводов. А вдруг?

А дети… Они рядом. Пусть не в одном доме. ЗвонИ, может быть, однажды утром я проснусь и пойму, что тишина уже не кажется такой пугающей — потому что внутри неё застал потихоньку пробиваться новый звук, похожий на надежду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + десять =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя1 годину ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя1 годину ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя2 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя2 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...

З життя3 години ago

Зведена сестра

Ось адаптована історія у відповідності до українського культурного контексту: Віка після роботи заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через...

З життя4 години ago

Батько-легенда

**Батько-герой** Олеся з пакетом продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи східці. Так само вони рахували із сином, коли...

З життя5 години ago

Привіт! Я завжди вірив, що наша зустріч обов’язкова…

Відтоді, як минулого року Тарас випадково побачив її, повертаючись з роботи, він не міг забути цього обличчя. Він шукав поворот,...