Connect with us

З життя

Мне тридцать, но моя жизнь по-прежнему принадлежит маме: не могу сбежать от её контроля

Published

on

Мне тридцать, но я всё ещё не живу по-своему: мама решает за меня всё, и я не могу вырваться.

Тридцать лет — пора, когда у других уже семьи, кредиты, своя жизнь, а у меня — ни свободы, ни права на собственное мнение. Потому что мама всегда рядом. Она не отпускает. Контролирует каждый шаг. И я позволяю. Знаю, виновата сама — так и не научилась говорить «нет».

Отца я не знала. Он ушёл ещё до моего рождения, и мама о нём молчала, будто его и не существовало. В детстве я часто болела: ангины, скарлатина, ветрянка. В садик не ходила — мама сидела со мной дома. Жили мы с бабушкой и дедушкой, они нас содержали. Мама по образованию учительница музыки, но работать начала, лишь когда мне исполнилось пятнадцать.

Я была её всем. Она жила мной, дышала мной, оберегала от всего. Упала — значит, гулять нельзя. Заболела — никакого холодного. Любая мелочь превращалась в катастрофу. Шаг в сторону — истерика. Так я и привыкла.

Окончила музыкальную школу, поступила в пединститут, стала преподавать фортепиано — как мама. Друзей в детстве почти не было — мама ни с кем не разрешала общаться, всех считала «не той компанией». Зато мы вместе ходили в театр, слушали концерты, читали книги. Я жила, как героиня из классического романа, только без балов и поклонников.

В институте мало что изменилось. Дедушка помог устроиться в музыкальную школу. Работа нравилась, дети радовали, мама была спокойна — вокруг одни женщины, никаких «сомнительных» людей. Подруги не приживались. Парочку, с которыми я пыталась общаться, отвадила мама — не понравились.

Пять лет назад появился он — новый преподаватель по гитаре. Добрый, умный, симпатичный. Как будто судьба. Сходили на свидание. Я счастлива, но ненадолго.

В первый вечер мама звонила каждые десять минут, довела меня до слёз, парень испугался. Во второй — я выключила телефон. Вернулась — у подъезда скорая. Мама обзвонила все больницы, милицию, коллег. Её увезли с давлением. Третьего свидания не случилось. Впервые почувствовала злость. Ушла к подруге. Та сказала: «Не возвращайся. Иначе так и будешь в клетке».

Я не брала трубку, писала, что всё в порядке. Мама приходила на работу, устраивала сцены, снова попадала в больницу. Не выдержала — вернулась. С чувством вины, которое с тех пор сидит во мне, как осколок. Подруга умоляла не сдаваться. Я не послушала. И с той поры всё застыло.

Теперь мне тридцать. Мы с мамой ходим в театр, ездим в санатории, ужинаем вдвоём по выходным. Нет ни отношений, ни друзей, ни свободы. Любая попытка вырваться — паника. Боюсь. Боюсь, не переживёт она моего ухода. Что если решусь — случится непоправимое. И я не смогу себе этого простить. Стану виноватой.

Хочу жить своей жизнью. Но не умею. Не могу быть жёсткой. Не могу выбрать себя. Боюсь повторить её судьбу — одинокую, сломанную, запертую. Всё чаще кажется, что выхода нет…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + 4 =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...

З життя36 хвилин ago

Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій...

З життя38 хвилин ago

Дві душі в одному серці

Одна душа на двох Коли в родильному будинку Маряні принесли дві однакові дитинки, вона спершу трохи злякалась. Хоча вона й...

З життя2 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Ореста були у захваті: але незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясминки затьмарила їхнє щастя

Коли їхну доньку Світлану народилася, Олексій і Марія були у небесній радості. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретриверa Зірки...

З життя2 години ago

Учні знущалися з нової вчительки, намагалися довести її до сліз, але за кілька хвилин сталося неймовірне

У 10-Б класі вже давно не було постійного вчителя з літератури. Одна пішла у декрет, інша не витримала й місяця....

З життя3 години ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала шлюбний документ…

Свято було наповнене радісним гомоном. М’яке світло лилося крізь високі вікна, позолочені крісла були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями....

З життя3 години ago

Мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька.

Мене кинула рідна мати біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я та...

З життя3 години ago

Разом назавжди

Одне ціле Хтось, може, і не вірить у це, а хтось переконаний, що справді існують дві половинки, які знаходять одна...