Connect with us

З життя

Мой бывший муж должен забрать сына: ребёнок стал неуправляемым, я больше не справляюсь

Published

on

Моему сыну 12 лет. Если бы кто-то десять лет назад сказал, что я подумаю о том, чтобы отдать своего ребёнка отцу, я бы рассмеялась в лицо этому пророку. Но сейчас я стою на краю пропасти, задыхаюсь от бессилия и чувствую, как жизнь вытекает из меня капля за каплей. Я тону, и никто не бросает мне спасательный круг.

Мой сын, Артём, стал мне чужим. Он спорит со мной по любому поводу, дерётся в школе, таскает домой чужие вещи, а потом заявляет, что это не кража, а просто «взял поиграть». Телефон разрывается от звонков — то учителя, то классный руководитель, то родители одноклассников. Каждый разговор — как удар под дых, каждый день — как шаг по минному полю.

Мы с мужем давно в разводе. Моей мамы, которая живёт в соседнем дворе в нашем небольшом городке под Вологдой, помощи ноль. Только упрёки и «мудрые» советы, от которых хочется выть. Заходит вечером на полчаса, осыпает меня критикой и уходит, оставляя после себя горький осадок. Так что Артём полностью на мне. Я кричу, плачу, угрожаю, забирала карманные деньги — всё напрасно. Он смотрит на меня дерзкими глазами, ухмыляется, будто знает, что я бессильна, что все мои слова — пустой звук.

Недавно произошёл очередной скандал. Я нашла в его рюкзаке чужой смартфон — дорогой, явно не из дешёвых.

— Артём, откуда это? — спросила я, сверля его взглядом.

— Нашёл, — бросил он, даже не моргнув.

— Где нашёл?

— На скамейке.

— На какой скамейке, чёрт возьми?! — сорвалась я. — Ты понимаешь, что это чужое? Ты украл!

— Не украл, взял, — спокойно ответил он.

— И что ты собирался с ним делать?

— Ничего, — пожал плечами. — Просто посмотреть хотел.

Я задохнулась от ярости.

— Ты хоть понимаешь, что так нельзя? Это не твоё! Завтра пойдёшь в школу и вернёшь!

Он посмотрел на меня с вызовом.

— Не пойду.

— Что значит «не пойду»?! — закричала я, теряя контроль.

— Не пойду, и всё.

Я не выдержала — слёзы хлынули ручьём, а он просто ушёл в свою комнату.

На следующий день я позвонила его отцу, Сергею. Голос дрожал, но я всё рассказала:

— Это про Артёма. Я не справляюсь. Он стал другим, ворует, хамит. Может, заберёшь его к себе? Ему нужен мужской пример.

Сергей выслушал, потом вздохнул.

— Ты же знаешь, мне сейчас не до того. Работаю допоздна.

— А у меня, думаешь, есть время?! — взорвалась я. — Мама только обвиняет, что я его упустила. Кто-нибудь поможет мне?!

— Но ты же мать… — начал он.

— А ты отец! — перебила я.

Он промямлил что-то про «подумать» и повесил трубку. А вечером пришла мама. Я решилась ей рассказать, и это был кошмар.

— Лена, ты что, с ума сошла?! — заорала она. — Отдать сына отцу?

— Мам, я не тяну. У меня нет сил.

— Не тянешь? Растила — воспитывай! Где это видано, чтобы мать от ребёнка отказывалась?

— А ты хоть раз помогла? Только языком мелешь! — сорвалась я.

Она ушла, хлопнув дверью, а я осталась в кухне, глядя в пустоту. Может, я и правда плохая мать? Но потом думаю: я не железная. Я устала быть и матерью, и отцом. Сергей — отец, и почему я должна отвечать за нас двоих?

С того дня Артём почти не выходит из своей комнаты. А я сижу, смотрю на телефон и жду звонка от Сергея. Решила: если он не откликнется в ближайшие дни, наберу сама. Может, согласится взять сына? Или мне искать силы в себе? Я не знаю, что делать. Я хочу спасти своего мальчика, но чувствую, что сама тону.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × два =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість, поглянула свекрусі і чоловіку у вічі, і сказала прямо:

Учора я зібрала всю свою волю, подивилася у вічі свекрусі, Дарині Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала рішуче: “Вашої ноги...

З життя2 хвилини ago

Готова втікти з дитиною від чоловіка та його батьків, зібравши лише найнеобхідніше

Щоденник. Вже три роки. Три роки, як я опинилася в цьому селі, за кілька десятків кілометрів від Тернополя, і лише...

З життя21 хвилина ago

Родичі свекрухи приїхали за два тижні до свята і не поспішають від’їжджати

Ну, що ви думаєте? Приїхали родичі моєї свекрухи, Тетяни Петрівни, за два тижні до Великодня, і, судячи з усього, збиратися...

З життя24 хвилини ago

Звісно, не горю бажанням, але збираю речі та їду з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Ганни Миколаївни. А...

З життя27 хвилин ago

Мій чоловік настільки вважає себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Мій чоловік Микола останнім часом так уявив себе центром світу, що вирішив, ніби має право ставити мені умови. І не...

З життя1 годину ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість і прямо сказала свекрусі та чоловіку:

Сьогодні я зібрала усі свої сили, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Василівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо: «Вашої ноги...

З життя1 годину ago

Я з небажанням збираю речі та вирушаю з сином до мами

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Ганни Степанівни. А...

З життя1 годину ago

Що ви думаєте? Родичі моєї свекрухи приїхали за два тижні до свята і, здається, не збираються їхати

Ну, що ви скажете? До нас нагрянули родичі від моєї свекрухи, Тетяни Степанівни, за два тижні до Великодня, і, схоже,...