Мої сестри вимагають поділу спадщини, але я відмовляюся.

Мої сестри вимагають поділу спадщини, а я цього не зроблю.

Нещодавно я успадкувала двокімнатну квартиру в Києві від своєї одинокої тітки. Заповіт був написаний на моє ім’я, але мої сестри не погоджуються з цим і теж хочуть свою частку.

Я не згодна з цим.

Моя тітка згадала мене у заповіті, тому що ніхто інший з родини не хотів їй допомагати в останні роки життя, я про це вже казала.

Я не очікувала, що квартира дістанеться мені. Але якщо вже так сталося, я не збираюся відмовлятися від спадщини.

Коли мої дві сестри дізналися про це, дуже розізлилися і почали вимагати “справедливості”.

Усі ми живемо в одному місті, умови життя різні, але всім тісно. Я маю двокімнатну квартиру у будинку на околиці Києва разом із сином.

Старша сестра з чоловіком та двійнятами має лише дві кімнати, а молодша, з двома доньками, має одну квартиру в новобудові.

Мої сестри вважають, що я повинна продати свою квартиру у Києві і поділитися грішми порівну, тоді кожна з нас зможе збільшити свої квадратні метри.

Але в мене інші плани: хочу зробити невеликий ремонт у своїй новій київській квартирі й здавати її в оренду. Для мене це чудове джерело додаткового доходу, яке порівняне з моєю основною зарплатою.

Сестри наполягають, що ми всі найближча родина і повинні допомагати одна одній. Але лише я сплачувала за догляд за тіткою, хоча це було дорого, а сама не маю багато грошей.

Так, це важко для них. Але чому, не зрушивши з місця, мої сестри хочуть полегшити собі життя за мій рахунок?

Ми сперечаємося про це вже кілька тижнів. Слухаю, як вони говорять, що я не маю совісті. Але свою думку я не зміню.

А що б ви зробили на моєму місці?