Connect with us

З життя

Мої сестри вимагають спадок, але я не згоден.

Published

on

Мої сестри вимагають поділити спадок, а я з цим не згодна.

Нещодавно я успадкувала двокімнатну квартиру у Львові від самотньої тітки. Заповіт був написаний на моє ім’я, але мої сестри не погоджуються з цим і також хочуть мати свою частку.

Я з цим не згодна.

Моя самотня тітка залишила мені цю квартиру в заповіті, бо ніхто інший у родині не хотів допомогти їй у останні роки життя, я про це вже казала.

Я не очікувала, що квартира дістанеться мені. Але раз уже так склалося, я не збираюся відмовлятися від спадщини.

Коли мої дві сестри дізналися про це, вони дуже засмутилися і почали вимагати “справедливості”.

Усі ми живемо в одному місті, умови життя різні, але всім тісно. У мене двокімнатна квартира в львівській кам’яниці разом із сином.

Старша сестра з чоловіком і двійнятами має всього лише дві кімнати, а молодша, з двома доньками, має однокімнатну квартиру в новобудові.

Мої сестри вважають, що я повинна продати своє житло у Львові і поділитися грошима порівну, тоді кожна з нас зможе розширити свої квадратні метри.

Але я маю інші плани: хочу зробити невеликий ремонт у своїй новій львівській квартирі та здавати її в оренду. Для мене це чудовий другий дохід, порівнянний з моєю основною зарплатою.

Сестри наголошують на тому, що всі ми є найближчою родиною і повинні допомагати один одному. Але лише я сплачувала за догляд за тіткою, хоча це було дорого, а грошей у мене не так вже й багато.

Так, їм важко. Але чому, не доклавши жодних зусиль, мої сестри хочуть полегшити своє життя за мій рахунок?

Ми сперечаємося щодо цього вже кілька тижнів. Я слухаю, як вони кажуть, що у мене немає совісті. Але свою думку я не зміню.

А що б ви зробили на моєму місці?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 5 =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Навіщо мені така дочка?

– Не треба мені така дочка! – кричала Олена Іванівна, трясучи зім’ятим папером. – Ганебниця для цілої родини! Як тепер...

З життя2 години ago

Він пішов — і став ближчим

Він пішов – і став ближчим – Не смій мені тут нравощі читати! – голос Оксани лунав гостро, вона стояла...

З життя3 години ago

Вечеря, що призвела до розлучення

Вечеря завершилася розлученням — Ти зовсім з глузду з’їхав? — Оксана шпурнула серветку на стіл, від чого келих з вином...

З життя6 години ago

Ти навіть не подякував

Ганна Степанівна витерла руки об фартух: — Навіть дякую не сказав. — Мамо, ну що ти знову? — Тарас кинув,...

З життя9 години ago

Все поруч, але тебе немає

Сьогодні знову зустріла Оксану Ігорівну біля поштових скриньок. “Маріє Кирилівно, гляньте на цю красу!” – розмахувала вона світлинами з телефону....

З життя10 години ago

Жінка, що заполонила моє серце

Ярина стоїть коло вікна на кухні, жує вчорашній хліб з маслом та дивиться у двір. Ранок сірий, дощовий, як і...

З життя12 години ago

Дочка, яка не моя

— Що ти верзеш, Соломіє?! — Богдан шпурнув на стіл папірець і стукнув долонею по стільниці. — Яка ще експертиза?...

З життя17 години ago

Сестра, яка була моєю найгіршою ворогинею з дитинства

Старша сестра — Не чіпай мою ляльку! — скрикнула Діана, вириваючи з рук сестри фарфорову красу з золотистими кучерями. —...