Connect with us

З життя

Моя дочка у відчаї: сльози та пошуки сенсу життя

Published

on

Моя дочка у відчаї: сльози і пошуки сенсу життя

Я матір двох дітей — сина і дочки. Вже багато років я вдова. Мій чоловік встиг побачити народження онуків, але, на жаль, пішов із життя до того, як наші діти вирішили одружитися.

У нашій родині завжди шанували традиції. Ми вірили, що якщо двоє кохають одне одного і хочуть бути разом, то офіційний шлюб — будь то громадянський чи церковний — необхідний.

Проте мої діти мали інші погляди. Кожного разу, коли я намагалася переконати їх узаконити стосунки, вони лише усміхалися, називаючи мої переконання застарілими. Вони запевняли мене, що їхнє кохання не потребує печаток і церемоній, що штамп у паспорті нічого не змінить у їхніх почуттях.

Але життя, на жаль, підтвердило мої побоювання найбільш жорстоким чином.

Одного ранку я почула стук у двері. На порозі стояла моя дочка Оксана. В одній руці вона тримала валізу, іншою вела трирічну доньку, а поруч у візочку спав немовля. Її очі були повні сліз.

— Мамо, чи можна я залишуся у тебе на день з дітьми? Іван нас вигнав… У нього інша… — її голос тремтів.

Я була вражена. Як він міг так вчинити? Адже Оксана народила йому двох чудових дітей! Я хотіла негайно піти до нього і вимагати пояснень. Але, побачивши стан дочки, я обійняла її, поцілувала і вирішила не підіймати цю тему в той момент.

Оксана закінчила педагогічний університет, але так і не почала працювати. Іван, її громадянський чоловік, наполіг, щоб вона залишалася вдома:

— Мені не потрібні твої гроші. Я хочу приходити в затишний дім, їсти домашню їжу, носити чисті сорочки. Я сам забезпечу нашу сім’ю.

Я вирішила зателефонувати Івану. Запитала його про родину, про майбутнє. Він спокійно відповів:

— Моє серце тепер належить іншій. Я буду допомагати дітям, але Оксана для мене — минуле.

Відтоді він надсилає нам невелику суму щомісяця. Моєї пенсії ледве вистачає на нас усіх. Оксана у депресії, постійно плаче і не бачить сенсу в майбутньому.

Тепер вона розуміє, як важливо було офіційно оформити стосунки. Шлюб — це не лише символ кохання, але й захист, особливо для жінок.

Я звертаюся до всіх батьків: переконуйте своїх дітей у важливості шлюбу. Ця “мода” на спільне проживання без зобов’язань може призвести до трагедій. Родина має основуватися на традиціях і законах. Лише так ми зможемо захистити наших дітей та онуків від подібних бід.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − п'ять =

Також цікаво:

FR16 хвилин ago

Le Foulard Brisé de Grangeville

Je m'appelle Antoine Vasseur, trente-quatre ans, ambulancier au SMUR de Rouen. Je m'occupe des urgences la nuit, celles qui commencent...

DE43 хвилини ago

Der Anruf aus dem Bürgeramt

Der Anruf kam an einem Dienstag. Nicht irgendein Dienstag — der erste richtig warme Tag des Jahres, an dem in...

ES2 години ago

# Las casas de la tarde en Doral

Julia Reyes volvió de la clínica más temprano de lo planeado, y lo primero que vio a través del vidrio...

UA3 години ago

# Сукня від дідуся Казимира

До шести років у мене була звичайна родина — мама, тато, квартира на Оболоні з видом на дитячий майданчик і...

FR3 години ago

Une lettre pour Lucienne, 43 ans plus tard

Il s'appelait Julien Vasseur. À la Pouponnière Saint-Vincent, à Rouen, personne ne prononçait jamais le mot « maman ». On...

PL3 години ago

Marta Kowalik przyjechała z Radomia z 70 złotymi, a jej rodzice woleli wydać 120 tysięcy na studia brata

Napiszę tę historię jako świadek — ale muszę zachować charakter dramatu, przenieść realia do Polski, zmienić bohaterów i doprowadzić do...

DE4 години ago

Der Anruf kam um 18:47

Ich weiß das, weil ich aufs Display geschaut habe, als ich den Wischer über den Tisch zog. Die 4 von...

FR4 години ago

Le tablier bleu de mamie Colette

« Mamie, ne dis plus jamais que tu n'as pas fait assez pour moi. Si je suis quelqu'un aujourd'hui, c'est...