Connect with us

З життя

Моя мама достойна лучшего, чем дом престарелых.

Published

on

*Запись в дневнике*

Меня зовут Ольга. Мне тридцать пять. За спиной — один разрушенный брак, годы душевных метаний и это вечное, тяжёлое чувство долга перед самым близким человеком — матерью. И вот, когда, казалось бы, жизнь даёт новый шанс быть счастливой, я оказываюсь перед выбором, от которого сжимается сердце.

— Оля, я не понимаю, что делать… — жаловалась я подруге Ирине по телефону, глядя на хмурое петербургское небо. — Дмитрий — прекрасный. Надёжный, чуткий, серьёзный. С ним я чувствую себя любимой. Он зовёт переехать к нему… Но куда я дену маму?.. Ты ведь знаешь, какая она…

Да, Ира знала. Все близкие знали, что мама — не просто «строгая родительница». С годами она превратилась в настоящую собственницу: властную, едкую, требующую постоянного контроля, но при этом бесконечно ранимую. Когда я познакомила её с Димой — всё пошло под откос.

Мама сразу начала вести себя странно. Называла его другими именами, делала вид, что забывает, хотя память у неё — стальная. Потом «нечаянно» опрокинула на него тарелку с борщом. Дима молча встал и ушёл. А мама тут же схватилась за сердце — пришлось вызывать «скорую». Когда врачи уехали, она спокойно заснула. А я до утра сидела на кухне, давясь слезами.

В последний раз Дима сказал прямо:

— Оля, подумай о пансионате. Там о ней позаботятся, а ты сможешь, наконец, жить. Мы начнём строить наше будущее.

Я промолчала. Но в душе поднялась волна воспоминаний.

Когда мне было 23, я встретила Сергея. Мы жили с мамой в трёшке на окраине. Мама была против. Категорически. Мы с Сережей тайком расписались, и он переехал к нам.

Начался кошмар. Мама звала меня в одну комнату, Серёжа — в другую. Я разрывалась между ними. Слёзы стали привычкой. Через год он ушёл.

— Ты замечательная, Оль. Но с матерью рядом счастья тебе не видать, — бросил он на прощание.

Я смирилась. До встречи с Димой. До нового предложения. И теперь снова — тупик.

Мы поехали смотреть пансионат. Всё чисто, аккуратно, но… Холодно. Старики сидели, уставясь в пустоту. Кто-то бродил по дорожкам, но без улыбок. Я спросила у работницы:

— Почему здесь все такие печальные?

— Потому что их бросили. Родные не навещают, даже не звонят. А они ждут. Каждый день ждут…

В машине я молчала. А внутри будто горело. Вспоминала, как мама ночами сидела у моей кровати, когда я болела, как несла на себе все тяготы одной. Да, она сложная. Да, порой нестерпимая. Но она — моя мать.

У дома Дима спросил:

— Ну что, когда будем готовить её к переезду?

Я посмотрела на него и ответила:

— Никогда. Предать её — ниже меня. Она отдала мне всю свою жизнь. Пусть неидеальная — но я ей обязана. Если хочешь быть со мной — найдёшь с ней общий язык. Если нет — нам не по пути.

Я ушла. Он не перезвонил. Ни тогда, ни после. Видимо, сделал выбор.

А я — свой. Может, мне опять не везёт с мужчинами. Может, я снова останусь одна. Но я не смогу спать спокойно, зная, что мама плачет в чужом месте, потому что я выбрала чьё-то «удобство» вместо неё. Это не равноценно. Это не любовь. И не я.

Когда-нибудь, возможно, я снова полюблю. Но одно знаю точно: совесть моя будет чиста. А сердце — не окаменеет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять − 1 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя1 годину ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...

З життя3 години ago

Хлопчик притулив вухо до гроба матері і сказав те, що приголомшило всіх у церкві

У храмі стояла глибока, майже вагома тиша. Повітря було насичене ладаном, плачем і болем, який словами не передаси. Люди сиділи,...

З життя4 години ago

Як Нинка готувалася до весільного життя

Ніхто на селі не міг зрозуміти, чому Орисі так не щастить у коханні. Дівчина ладна, працьовита, розумна, вродлива. Робота чудова...

З життя7 години ago

Подвійне обличчя мого чоловіка

Сьогодні заплющив очі й згадав той ранок, як відкрив минуле дружини. Знав її вісім років, а тепер – наче бачив...

З життя10 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Роман і Зоряна прожили сім років разом. Зі шкільних лав не розлучались. Дітей не мали. Так не судилось. Улюблена бабуся...

З життя11 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка 60 років, щоб врятувати родину — але те, що він зробив далі, змінило її життя назавжди

Одружилася з 60-річним, Щоб Врятувати Родину — Та Його Наступний Крок Змінив Усе Назавжди Коли 21-річна Оксана Коваль увійшла до...

З життя13 години ago

Сусіди говорили про дивного героя з безліччю прізвиськ і невдач.

Усі сусіди знали, що Іван – безрука, безнога, пустоголова, безрога животина: то баран, то цап, то пес. Погані прізвиська точно...