Connect with us

З життя

Моя свекровь отправилась в больницу из-за сердца и вернулась с младенцем

Published

on

Наверное, никогда не думала, что моя свекровь способна так удивить. Но обо всём по порядку.

С Игорем мы вместе уже семь лет. Познакомились в университете, жили в соседних комнатах общаги. Он всегда привозил после каникул целый чемодан контейнеров с едой — его мама, Татьяна Викторовна, готовила потрясающе и не хотела, чтобы сын хоть в чём-то нуждался.

Когда Игорь сделал мне предложение, я понимала: перед свадьбой нужно познакомиться с его матерью. И встреча оказалась удивительной — она приняла меня с распростёртыми объятиями, была умной, доброй, без капли высокомерия. Татьяна Викторовна родила Игоря в 19, а когда ему не было и года, её муж погиб в ДТП. Но она не сдалась — одна подняла сына, без чьей-либо помощи, и воспитала достойного человека.

Жизнь у неё была не сахар — работала на износ, жила скромно, но никогда не ныла. Когда мы сказали о свадьбе, она лишь улыбнулась:

— Теперь мой Игорек в надёжных руках, — и крепко обняла меня.

После свадьбы переехали в родной город Игоря — ему там предложили хорошую работу. Свекровь сразу сказала, что жить вместе не стоит: привыкла к своему укладу, не хочет мешать. Мы сняли квартиру в двух остановках от неё.

Она часто приходила в гости — всегда ухоженная, с маникюром, в элегантном пальто. Никогда не лезла с советами, напротив — хвалила мою стряпню, помогала с уборкой, с ней было легко. Часто звала нас на чай с пирожками. Жизнь у неё кипела — подруги, концерты, дни рождения — без дела не сидела.

Когда родился наш сын Степан, Татьяна Викторовна стала нам настоящей опорой. Научила купать, кормить, гуляла с ним, пока я отдыхала, забирала из садика, если мы задерживались. Я испытывала к ней не просто уважение, а глубокую благодарность.

Но потом она словно испарилась. Перестала заходить, не звала в гости. Игорь говорил, что она уехала к подруге в Ярославль — отдохнуть. Странно, раньше она так надолго не пропадала.

Иногда звонила по видео, просила показать Стёпу, но сама в камеру не попадала. Шутила, если я спрашивала, что происходит. Чувствовалось — что-то не так.

Однажды я сама ей позвонила, и она призналась, что в больнице — проблемы с сердцем. Собралась ехать, но она настояла: «Когда выпишусь, всё расскажу».

Через несколько дней она позвала нас к себе. Сказала, что нужно поговорить. Дверь открыл незнакомый мужчина. А за ним — сияющая Татьяна Викторовна с младенцем на руках.

— Это Дмитрий, мой муж. А это — Лиза, наша дочка. Поженились несколько месяцев назад. Не говорила раньше… Боялась, что осудят. Мне же уже 48…

Голос дрожал, но не от обиды — от радости за неё. Я обняла её, как родную, и сказала, что горжусь. Потому что любовь не знает возраста. Каждый заслуживает счастья — несмотря на прошлое или чьё-то мнение.

Теперь я помогаю ей с малышкой, как когда-то она помогала нам. У нас получилась настоящая семья — крепкая, тёплая, без чужих. Где главное — поддержка.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − шістнадцять =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Загадка давнього знімка

**Таємниця старої фотографії** Микола та Оксана навчалися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічим особливим. Але чи то час настав...

З життя2 години ago

Розумний вибір на порозі!

Думай, хлопче, думай Олег зупинив машину біля заправки. — Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він хлопцю на заправці та...

З життя3 години ago

Я прагнула до щастя

Марійка відкинула ковдру, перевернула подушку на інший, менш вологий бік і знову лігла. Прохолодніше стало, але заснути все одно не...

З життя4 години ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя5 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя6 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя7 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя8 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...