Моє сімейне життя зійшло нанівець

Щоденник

Мені 60, а моєму чоловікові 66. Незабаром ми розлучимося. Після 35 років шлюбу, який вважала міцним, моє життя перевернулося догори дригом. Я, Соломія, і мій чоловік, Богдан, ніби знайшли гармонію в нашому маленькому містечку на Поділлі. Та все змінилося в одну мить, і тепер я стою на порозі самотності з розбитим серцем і відчуттям зради.

Ми з Богданом прожили разом понад три десятиліття. Все почалося напередодні Нового року. Як завжди, діти святкували з друзями, лишивши нам свого кота Романа. Богдан, скаржачись на нудьгу через довгі свята, вирішив поїхати до сусіднього міста — відвідати могили батьків і заїхати до сестри. Я не заперечувала, бо такі поїздки були для нього звичними. Він поїхав, а я лишилася вдома, навіть не підозрюючи, що це стане початком кінця.

Через тиждень він повернувся, але щось у ньому змінилося. Погляд став далеким, а розмови — холодними. Ще за тиждень він оголосив: хоче розлучення. «Я більше не можу так жити, — сказав він. — Є жінка, яка зможе мене врятувати». Я, приголомшена, відповіла, що це його право, але всередині мене все обвалилося. Пізніше я дізналася правду: жінка, з якою він зустрічався 40 років тому, знайшла його в інтернеті. Вони почали листуватися. Вона мешкала в тому самому місті, куди він їздив, і, як виявилося, його «візит до сестри» був лише приводом побачитися з нею.

Він провів у неї три дні. За його словами, вони відразу знайшли спільну мову. Вона — удова, впевнена в собі, з трикімнатною квартирою у Львові, приватним будинком у Карпатах і двома авто. Богдан розповідав, що скаржився їй на своє життя: на почуття непотрібності, на погіршення здоров’я. А вона, називаючи себе знахаркою, обіцяла його «вилікувати». До того ж, стверджувала, що практикує народну медицину, вміє лікувати рак на ранніх стадіях і має дар ясновидіння. Її обіцянки звучали як казка: якщо Богдан розлучиться та одружиться з нею, вона подарує йому будинок у горах і авто, а також подбає про його здоров’я. Так і почався цей жах.

Богдан вимагав, щоб я негайно пішла до РАГСу і дала згоду на розлучення. Я відмовилася, сказавши, що не буду танцювати під його дудку. Тоді він сам подав позов до суду. Про засідання я дізналася випадково, коли наважилася з’ясувати, що відбувається. У суді мені показали його заяву, і я була вражена: він написав, що останні 15 років ми не спали разом, а останні 6 років взагалі не жили як родина. Нахабна брехня! Я рішуче заперечила його звинувачення, і тепер чекаю суду, відчуваючи, що ґрунт тіпається під ногами.

Його поведінка стала нестерпною. Він дивиться на мене з презирством, ніби я чужа. Але як назвати ту 65-річну «знахарку», яка зруйнувала нашу сім’ю? Що вона зробила з моїм чоловіком? Богдан розповів їй, що щодня випиває по 100 грамів горілки, хоча в нього лише одна нирка. Вона ж відповіла, що це «не страшно». Божевілля! Коли я благала його опам’ятатися, він заявив, що ми живемо, як сусіди, і наш шлюб давно мертвий.

Так закінчилося моє сімейне життя. У 60 років лишитися однією — нестерпно важко. За 35 років я звикла до Богдана, до його звичок, до нашого спільного побуту. А він, схоже, ніколи не цінував того, що ми мали. Тепер я стою перед невідомістю, з болем у серці і запитанням: як жити далі, коли все, що було дорогим, розвіялося попелом?