Connect with us

З життя

«Мовчання як передвісник: як одна дарча ледь не зруйнувала сім’ю»

Published

on

«Ти мені нічого не говориш, отже, ти ж готуєшся до розлучення»: як одна дарча ледь не зруйнувала сім’ю

Оксана та Ігор вечеряли, коли вхідні двері різко відчинилися, і у квартиру буквально влетіла його мати — Ганна Іванівна.

— Сину! Зараз ти дізнаєшся правду про свою дружину! — гукнула вона з порогу, не знімаючи пальта.

— Мамо, заходь, сідай. Ти вся гаряча, мабуть, тиск підскочив, — злякався Ігор.

— Ще б підскочив! — розпалювалася свекруха, кидаючи погляд на невістку. — Сьогодні я зустріла Тетяну, ту, з якою ти працюєш, і вона мені все розповіла!

— Що саме? — спокійно запитала Оксана.

— Те, що тебе підвищили ще в минулому році, і ти зараз отримуєш удвічі більше, ніж Ігор. А він навіть не знає! Усе приховуєш! — вистрілила свекруха, аж тремтячи від обурення.

— І в чому проблема, Ганно Іванівно? Ми у вас грошей не позичаємо, на життя вистачає. Що вас так тривожить?

— Весною, коли я просила вас допомогти з ремонтом даху на хаті в селі, ти сказала, що грошей немає. А тепер ви виходить, вони є! То де ж вони? Копиш на розлучення, чи як? — наступала свекруха.

Оксана підвелася зі столу й глянула на чоловіка:

— Ігору, принеси, будь ласка, з верхньої шафи у спальні синю папку.

Він мовчки виконав її прохання.

— Що це? — роздивився він, відкриваючи папку. — Депозити?

— Так. На Олега й Софійку. Щомісяця я відкладаю частину зарплати — на їхнє майбутнє. Коли я зрозуміла, що у вашій родині я лише тимчасова, мені довелося подумати про захист дітей.

— Як це «тимчасова»? — перебив Ігор.

— Ти забув, як оформили квартиру, яку тобі купили батьки на гроші від проданої двокімнатної у центрі? На себе. Бо «якщо раптом розлучення». Ти тоді промовчав. Навіть слова. Я була вагітна, ти знав. І мовчав. Думаєш, я не помітила? Думаєш, не запам’ятала?

Ігор глибоко зітхнув. Свекруха спробувала вставити своє:

— Це була пересторога!

— Проти кого? Проти матері твоїх онуків? — голос Оксани тремтів. — А потім ви дивуєтеся, чому я з вами холодна?

— Де гроші, Оксано? — знову встряла свекруха. — Ти в сім’ю їх не вкладаєш, отже, маєш схованку. Значить, збираєшся йти.

— Ігору, проведи, будь ласка, маму. Нам з нею більше говорити ні про що, — сказала Оксана, не підвищуючи голосу.

— Авжеж! Зараз піду! Але знай: ти сама зруйнуєш свою сім’ю! — кинула Ганна Іванівна, але на виході все ж обернулася: — Хоча… ви з самого початку були нерівними.

Коли двері за нею зачинилися, Ігор довго мовчав.

— Ти справді думала, що я готую «запасний аеродром»? — тихо запитав він.

— Я не знала, що думати. Бо ти мовчав. А мовчання — теж відповідь.

— Я не хочу розлучатися. Я люблю тебе. І дітей.

— Тоді доведи це. Покажи, що я тобі не чужа.

— Добре. Я переоформлю ту квартиру на Софійку. А на рахунки дітей — теж почну відкладати. Помалу, але постійно. Довіра — це дорога в обидва боки.

Оксана повільно кивнула.

— А слово «розлучення» у нас вдома — під забороною, — додав Ігор.

— Погоджуюсь.

І вперше за довгий час вони відчули, що говорять не сусідам, а рідним людям.

Хай завжди в сім’ї буде більше розмови, ніж мовчання, більше довіри, ніж підозрілості — тоді й стіни стануть міцнішими.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 3 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

У 55 років я зрозуміла: найстрашніше — не самотність, а чужа поруч

Тільки в пятдесят пять я зрозуміла найстрашніше не порожня хата, а кімнати, забиті людьми, яким ти непотрібна. “Знову не той...

З життя2 години ago

Таємничий поклик душі

Заклик серця “Наступний!” голосно оголосила медсестра, коли з кабінету лікарки Дарії Богданівни вийшов черговий пацієнт. “Доброго дня,” привітався Ярослав і,...

З життя3 години ago

Ти ще тут? Геть із мого дому – я тепер його дружина!

А ви ще тут? Геть з моєї квартири, я тепер дружина вашого чоловіка! оголосила білявка на порозі. Ключ у замку...

З життя3 години ago

Батьки купили наречену для хвворого сина, але коли з’явилася вдова з дітьми — все пішло шкереберть.

Ірина стояла біля вікна у своїй маленькій кухні, спостерігаючи за семирічними близнюками Дімою та Максимом. Вони бігали у дворі, а...

З життя3 години ago

Тимчасові гості, але назавжди плани

Донька з онуком заселилися до мене «на пару тижнів», але я випадково почула, як вони обговорювали, в який будинок престарілих...

З життя3 години ago

Колишня однокласниця, побачивши Аліну в ресторані, захотіла плюнути на неї, не підозрюючи, хто насправді перед нею…

Колишня однокласниця, побачивши Аліну в ресторані, хотіла її принизити, не підозрюючи, хто перед неюВ самому центрі затишного ресторану, де пахло...

З життя4 години ago

Спадок забуття: сповідь з дому престарілих

Ой, донечко, присядь, розповім тобі одну історію зі свого життя. От я тут, у будинку для літніх, а думки мої...

З життя4 години ago

Моя свекруха вигнала мою 6-річну доньку зі свята племінника – коли я дізналася причину, їй довелося дати урок

Моя свекруха вигнала мою шестирічну доньку з дня народження племінника коли я дізналася причину, я дала їй урок Коли мою...