Connect with us

З життя

«Мовчання як передвісник: як одна дарча ледь не зруйнувала сім’ю»

Published

on

«Ти мені нічого не говориш, отже, ти ж готуєшся до розлучення»: як одна дарча ледь не зруйнувала сім’ю

Оксана та Ігор вечеряли, коли вхідні двері різко відчинилися, і у квартиру буквально влетіла його мати — Ганна Іванівна.

— Сину! Зараз ти дізнаєшся правду про свою дружину! — гукнула вона з порогу, не знімаючи пальта.

— Мамо, заходь, сідай. Ти вся гаряча, мабуть, тиск підскочив, — злякався Ігор.

— Ще б підскочив! — розпалювалася свекруха, кидаючи погляд на невістку. — Сьогодні я зустріла Тетяну, ту, з якою ти працюєш, і вона мені все розповіла!

— Що саме? — спокійно запитала Оксана.

— Те, що тебе підвищили ще в минулому році, і ти зараз отримуєш удвічі більше, ніж Ігор. А він навіть не знає! Усе приховуєш! — вистрілила свекруха, аж тремтячи від обурення.

— І в чому проблема, Ганно Іванівно? Ми у вас грошей не позичаємо, на життя вистачає. Що вас так тривожить?

— Весною, коли я просила вас допомогти з ремонтом даху на хаті в селі, ти сказала, що грошей немає. А тепер ви виходить, вони є! То де ж вони? Копиш на розлучення, чи як? — наступала свекруха.

Оксана підвелася зі столу й глянула на чоловіка:

— Ігору, принеси, будь ласка, з верхньої шафи у спальні синю папку.

Він мовчки виконав її прохання.

— Що це? — роздивився він, відкриваючи папку. — Депозити?

— Так. На Олега й Софійку. Щомісяця я відкладаю частину зарплати — на їхнє майбутнє. Коли я зрозуміла, що у вашій родині я лише тимчасова, мені довелося подумати про захист дітей.

— Як це «тимчасова»? — перебив Ігор.

— Ти забув, як оформили квартиру, яку тобі купили батьки на гроші від проданої двокімнатної у центрі? На себе. Бо «якщо раптом розлучення». Ти тоді промовчав. Навіть слова. Я була вагітна, ти знав. І мовчав. Думаєш, я не помітила? Думаєш, не запам’ятала?

Ігор глибоко зітхнув. Свекруха спробувала вставити своє:

— Це була пересторога!

— Проти кого? Проти матері твоїх онуків? — голос Оксани тремтів. — А потім ви дивуєтеся, чому я з вами холодна?

— Де гроші, Оксано? — знову встряла свекруха. — Ти в сім’ю їх не вкладаєш, отже, маєш схованку. Значить, збираєшся йти.

— Ігору, проведи, будь ласка, маму. Нам з нею більше говорити ні про що, — сказала Оксана, не підвищуючи голосу.

— Авжеж! Зараз піду! Але знай: ти сама зруйнуєш свою сім’ю! — кинула Ганна Іванівна, але на виході все ж обернулася: — Хоча… ви з самого початку були нерівними.

Коли двері за нею зачинилися, Ігор довго мовчав.

— Ти справді думала, що я готую «запасний аеродром»? — тихо запитав він.

— Я не знала, що думати. Бо ти мовчав. А мовчання — теж відповідь.

— Я не хочу розлучатися. Я люблю тебе. І дітей.

— Тоді доведи це. Покажи, що я тобі не чужа.

— Добре. Я переоформлю ту квартиру на Софійку. А на рахунки дітей — теж почну відкладати. Помалу, але постійно. Довіра — це дорога в обидва боки.

Оксана повільно кивнула.

— А слово «розлучення» у нас вдома — під забороною, — додав Ігор.

— Погоджуюсь.

І вперше за довгий час вони відчули, що говорять не сусідам, а рідним людям.

Хай завжди в сім’ї буде більше розмови, ніж мовчання, більше довіри, ніж підозрілості — тоді й стіни стануть міцнішими.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 3 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Любов, що витримала випробування часом

Любовь крізь роки У село приїхала нова родина. Якраз добудували нову школу. Старий директор пішов на пенсію, а новим став...

З життя3 хвилини ago

Немовля знайдене живою в рюкзаку, наполовину закопаному у крижаній річці — але шокуюча правда цього порятунку приголомшила слідчих і розлютила громаду

На світанку місто ще було вкрите тишею та інеєм. Звичайний обхід поліцейського Данила Бойка та його слухняного пса-партнера, Тараса, обіцяв...

З життя58 хвилин ago

Пес обійняв господаря востаннє перед евтаназією, аж раптом лікар вигукнув: “Стійте!” — і те, що сталося далі, змусило плакати всю клініку

Тісна кімната ветеринарної клініки ніби затамувала подих разом із тими, хто був всередині. Бліді стіни тремтіли від напруження, низька стеля...

З життя59 хвилин ago

Коли службовий пес Тітан раптово завмер у переповненому автобусі, ніхто не розумів чому — аж поки його пронизливий погляд не зупинився на маленькій дівчинці в кінці салону

Звичайний ранок у Львові перетворився на щось неймовірне, коли службовий пес на імя Бурштин раптово завмер у переповненому тролейбусі 10....

З життя1 годину ago

Не зовсім як у серіалі, але близько

Не як у серіалі, але схоже Маруся обожнювала серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя2 години ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина — не мого сина» — болюче відгукнулися в моєму серці

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина не мого сина» пролунали болюче.«Ця дитина не мого сина», сказала моя свекруха в день народження...

З життя2 години ago

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але такого розвитку подій вона не очікувала!

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але не очікувала такого повороту подій.Минуло два роки з моменту, як...

З життя2 години ago

Невгамовна енергія

Неспокійна Оксана з дитинства мріяла стати лікарем. Жила з батьками у невеличкому селі, до школи бігала за три кілометри у...