Connect with us

З життя

МУЖ ПОКИНУЛ, А ТЕЩА ОСТАЛАСЬ…

Published

on

МУЖ УШЁЛ, А СВЕКРОВЬ ОСТАЛАСЬ…

Когда Игорь бросил меня, мир будто рухнул под ногами. Забрал все наши накопления — деньги, которые мы копили на квартиру, — и растворился в воздухе. Будто не было ни меня, ни нашей шестимесячной дочки. Осталась я одна в съёмной однушке, без гроша, с ребёнком и без малейшей надежды.

И вот в тот день, когда казалось, что дальше падать уже некуда, в дверь постучали. Открываю — на пороге она. Моя свекровь, Татьяна Сергеевна. Та самая, с которой у нас всегда были ледяные, колючие, почти враждебные отношения. Я involuntarily сжалась, ожидая упрёков. Но вместо злости в её голосе прозвучало твёрдое:

— Собирайся. С малышкой переезжаешь ко мне.

Я попыталась возразить. Мы столько лет едва терпели друг друга — разве может что-то хорошее из этого выйти? Но она даже слушать не стала:

— Ты мне не чужая. А девочка — моя кровь. Пошли. Не брошу вас на произвол судьбы.

Даже моя родная мать сказала, что места нет — старший брат с семьёй у неё живёт, и так тяжело. А тут — свекровь, от которой я меньше всего ждала помощи. Слова застряли в горле, и я только прошептала:

— Спасибо…

Татьяна Сергеевна взяла малышку на руки, посмотрела ей в глаза и ласково промолвила:

— Ну что, ласточка, будем с бабушкой жить? Сказки читать, на качелях качаться, косички заплетать…

Я стояла, словно громом поражённая. Эта же женщина, которая ещё недавно называла мою дочь «случайным ребёнком» и твердила, что я «опутала» её сына. А теперь — вся доброта и забота.

В её квартире она отдала нам с малышкой большую комнату, а сама перебралась в крохотную. Вечером приготовила на пару овощи и индейку, поставила передо мной и строго сказала:

— Ты же кормишь. Ешь полезное. Хочешь жареного — пожалуйста, но для дочки важно, чтобы ты питалась правильно. И смесь купила — если не подойдёт, скажи, найдём другую.

Я не сдержалась — расплакалась. От неожиданной теплоты, от боли, от благодарности. Она обняла меня и прошептала:

— Тихо, родная. Мужчины… что с них взять? Мой Игорь отца и не знал — я одна его поднимала. Не позволю, чтобы и ты одна тянула. Всё наладится, держись.

Мы прожили с ней семь лет. Моя свекровь стала мне не просто родной — она заменила мать, которой у меня, как оказалось, и не было. Вместе мы растили девочку, а потом я вышла замуж снова — за человека, который принял и меня, и мою дочь.

На свадьбе Татьяна Сергеевна сидела на месте матери невесты — потому что именно она ею и была. Теперь моя дочка уже ходит в школу, а я жду второго — мальчика. И свекровь, моя самая неожиданная опора, каждый день спрашивает:

— Ну когда же он родится, мой богатырь?

Вот так. Муж ушёл, а его мать осталась. Осталась, когда все остальные отвернулись. Разве это не настоящая семья?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 4 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя4 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя5 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя7 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя9 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя12 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя15 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя15 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...