Connect with us

З життя

«Ми любимо тебе, але не повертайся, будь ласка»

Published

on

«Любимо тебе, сину, але більше до нас не приїжджай»

Літні батьки все своє життя прожили в маленькому хаті, що стала такою ж старою, як і вони самі. Але переїжджати нікуди не збираються.

Частенько вечорами згадують минулі роки, усі щасливі моменти, яких було чимало. Діти давно виросли і обзавелися власними сім’ями. Дочка живе в сусідньому селі, тому часто провідує батьків, онуки теж не дають нудьгувати. А ось син перебрався далеко, п’ять років не приїжджав, весь в справах та турботах, частенько відпочиває з дружиною за кордоном. Але нещодавно зателефонував Олександр і повідомив, що незабаром приїде.

Ця новина дуже потішила батьків. Одразу ж почали готуватися до приїзду сина: батько вирушив на базар за продуктами, а мати почала думати, чим би смачно почастувати коханого синочка. До приїзду Олександра старики рахували дні. Нещодавно він вдруге виграв, розлучився з першою дружиною, яка любила життя на широку ногу, дітей у них не було. Тепер він знову будує своє особисте щастя.

Приїхав Олександр на своєму авто ввечері, повечеряв і відразу ліг спати. Батьки сіли поруч, щоб хоч подивитися на улюбленого сина, поговорити особливо не встигли, бо той був втомлений.

Батько із задоволенням зауважив:

– Синку виспиться, а завтра допоможе дров накласти, приберемо гній з хліва, по ялинку з’їздимо, наш будинок прикрасимо, як раніше, бо кілька років не ставили ялинку на Новий рік.

Мати додала:

– У коморі ще підлогу підремонтувати треба, а то провалиться.

Тато пішов відпочивати, а мама все ніяк не могла залишити синочка: то ковдру підправить, то подушку.

Батько зранку встав, піч натопив, щоб син не прокинувся в холоді.

Мама ж пироги почала пекти. Олександр ближче до обіду прокинувся, сказав, що давно так міцно не спав. Поснідав, телевізор увімкнув та влаштувався фільм дивитися.

Мама питає:

– Ти б, може, допоміг батькові дрова накласти?

– Мамо, я на кілька днів приїхав, встигну, нехай краще баню натопить.

Подалися батьки воду з колодязя носити, мовчки.

Після обіду батько просив:

– Гній у хліві потрібно прибрати. Ти молодий, сил повно, піди зроби!

– Ти що, тату, думаєш, я в місті не втомлююся? Приїхав до вас відпочити, а ти відразу на роботу примушуєш.

Після лазні Олександр повечеряв, спиртним напоєм, що привіз, насолодився, став жалітися на життя. За весь день мати з батьком стомилися, а Олександр тільки про квартиру свою та собаку породисту розповідав: жінки недолугі, а працювати набридло.

Батьки лягли спати, але Саша, образившись, вирішив поїхати до сестри, бо з батьками нудно. Мати просила не сідати за кермо, ключі забрала. Саша трохи двері не висадив, а потім пішов у кімнату, включив телевізор на повну гучність.

Люди похилого віку лежать без сну. Батько знову пішов до сина і побачив, що той уже хропе на весь голос. Тоді телевізор вимкнув і спокійно ліг спати.

Наступного ранку Олександр прогулявся лісом, замерз і радів вдома теплу й гарячому чаю. Про вчорашнє й не згадував. А у мами весь день голова боліла.

Батьки сину зібрали сумку сільськими гостинцями, Саша не став відмовлятися.

– Скільки всього ви поклали! Дружину порадую, вона ніколи такого смачного компоту не спробувала. У нас все є, але ображати вас не хочу, тому візьму. Шкода, Нового року подарунків не привіз, але наступного разу привезу.

Мати сльозу витерла і сказала:

– Більше, синку, не приїжджай до нас! Любимо, хвилюємось, але на дивані полежати можна і вдома, там же телевізор є кращий.

Саша зрозумів, що засмутив батьків, але не знав, що сказати. Помахав рукою, сів у машину і поїхав у місто, де на нього чекали звичні клопоти.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − п'ять =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

The Wanderer: A Journey Through the Unknown

The family verdict was handed down by the elder daughter, Sarah. Because of her sharp temper and lofty expectations of...

З життя58 хвилин ago

I’m sorry, Mum, I couldn’t leave them there,” my 16-year-old son said when he brought home two newborn twins.

I often think back to that Tuesday, the way one revisits a faded photograph, the edges softened by time but...

З життя2 години ago

Endure It to Love It: A Journey from Tolerance to Affection

Patience meets love Jane burst onto the planes stairwell and shouted at the top of her lungs, Edward! Ill love...

З життя2 години ago

Charlie: A Tale of Adventure and Whimsy

My names Charlie. Im a Labrador, a friendly chap that everyone takes to. Sometimes, truth be told, Ive got enough...

З життя3 години ago

Family Ties: The Bonds That Define Us

When theres kin, theres always a kerfuffle, as the old English saying goes. Ethel grew up in a tiny hamlet...

З життя3 години ago

A Mother for Little Ellie.

Margaret raised her daughter Evelyn alone, and as far back as Evelyn could remember, shed always been the unwanted child....

З життя4 години ago

The Furry Sidekick

The TailWagging Companion Fedor never earned hatred at the depot; he simply gathered distance. A sensible man, a seasoned trucker,...

З життя4 години ago

I Can Hardly Believe It!

I cannot believe it. Once again, as twenty years ago, I find myself twirling with you in a waltz. Do...