Connect with us

З життя

Ми побачили вірну кобилу, знесилену й застряглу в рові – вона не могла звільнитися сама

Published

on

Ми йшли тихим лісом, коли раптом побачили виснаженого коня в рові. Він не міг вибратися сам. Ми зупинилися, щоб допомогти йому. Коли ж його нарешті витягли, він зробив те, що мене вразило
Я ніколи не думав, що звичайний похід у ліс може перетворитися на справжнє диво. Це сталося минулої осені, коли я відвідав бабусю в її старому будинку на Поліні.
Ми з сусідами пішли за грибами день був тихим, повітря пахло вологим мохом і сосновим гіллям. З нами була пані Маргіта літня, а жвава жінка з кошиком, вдвічі більшим за неї саму та Юрко, студент із Києва, що приїхав на село відпочити.
Ішли вузькою стежкою, вкритою золотим листям, коли раптом Юрко зупинився й скрикнув:
Дивіться! У рові хто-то є!
Спершу я подумав, що це повалене дерево чи стара шина. Але коли підійшли ближче, серце в грудях стиснулося. У глибокому рові лежав кінь. Виснажений, брудний, обліплений репяхами, він ледве дихав. У його очах був жах, але не злість радше немовляче благання
На шиї мав шкіряний, потрісканий від часу ремінь. Значить, не дикий. Може, втік? А може, хтось його просто кинув, коли перестав бути потрібним?
Ми не могли його там залишити. Я подзвонив фермереві Тарасу у нього був трактор і міцні ремені. Три години все село старалося витягти коня. Працювали мовчки, по коліна у багнюці, наче рятували рідну душу.
Нарешті його витягли на дорогу, але він не піднімався. Лежав і важко дихав. Хтось приніс відро води, хтось мішок з вівсом. Я сів поруч і поклав долоню на його шию. Він здригнувся, але не відіпхнувся.
І тоді, повільно, з надлюдськими зусиллями, кінь піднявся на ноги. Спочатку хитаючись, але потім впевнено. Вітер розвіяв його гриву, і в ту мить він здався мені найкрасивішим конем у світі.
Тиждень потому його забрала пані Маргіта. Назвала його Надійко. Тепер Надійко пасеться на зеленому узліссі й завжди підходить до кожного, хто наближається. Кажуть, тепер він допомагає працювати з дітьми, що потребують особливої уваги.
А одного дня, коли я вже майже забув ту історію, Надійко сам підійшов до мене тихо, ніжно, наче хотів сказати: «Дякую». У його очах я побачив не просто вдячність а ціле життя, сповнене надії й віри.
Той його погляд пройняв мене наскрізь. Тоді я зрозумів, що справжня сила у доброті. У вмінні побачити чийсь біль і допомогти, не чекаючи нічого натомість.
Тепер, коли йду цим лісом, я завжди прислухаюсь може, десь знову хтось потребує допомоги. Бо іноді одна маленька добра справа може змінити чиєго життя назавжди.
І нехай ця історія нагадує нам усім: ніколи не будьте байдужими саме тоді й народжуються справжні чуда.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 5 =

Також цікаво:

З життя55 хвилин ago

My Mum Tried On My £2,400 Wedding Dress and Ruined It—When She Refused to Pay, I Unleashed My Secret…

I found myself adrift in a bizarre haze after my future mother-in-laws relentless questioning about my wedding dress. Day after...

З життя60 хвилин ago

You Could Have Let Me Know—I’m Not Prepared! Do You Even Realise How Much It Costs to Host Guests?! …

Seriously, they could have given me a heads upI hadnt prepared anything! Do you know how expensive it is to...

З життя2 години ago

I Went to a London Restaurant to Meet My Fiancé’s Parents for the First Time, but What They Did Made…

I went to a restaurant to finally meet my fiancés parents for the first time, but what they did that...

З життя2 години ago

“We Waited Five Years—Every Doctor Said We’d Never Have Children. But That July Morning, My Husband …

Michael, weve waited five years. Five. The doctors keep telling us there wont be any children for us. And now...

З життя2 години ago

Mark Came Home to an Empty House: His Wife Was Nowhere to Be Found, and Moments Later He Discovered His Son at the Neighbor’s

Martin returned to his terraced house just as the sky was folding itself into a mauve London dusk. The air...

З життя3 години ago

No One Will Ever Forget My Son’s Wedding: Two Secrets Were Revealed at the Ceremony

My son has just got married. Of course, hed brought his girlfriend to meet us several times before, and wed...

З життя3 години ago

You’ll Find Your Destiny—No Need to Rush, Everything Happens in Its Own Time: Every Year, on New Y…

“Youll find your fate. Theres no need to rush. Everything in its own time.” Emily Bennett had a peculiar old...

З життя3 години ago

I Picked Up My Five-Year-Old from Nursery When She Suddenly Asked, “Daddy, Why Didn’t My New Daddy C…

Today, as I collected my five-year-old daughter from nursery, everything changed with a single question: Daddy, why didnt my new...