Ми помінялися з подругою чоловіками.

Валерій мене просто не розуміє, — скаржилася Олеся. — Я прошу його про щось одне, а він робить зовсім інше, наче навмисно. І взагалі, останнім часом Валерій став таким грубим і неуважним!

Олеся та Оксана були найкращими подругами і зараз, сидячи в кафе у Львові, виливали душу одна одній, нарікаючи на чоловіків.

— А мій Олег занадто м’який і якийсь боягузливий, — зітхнула Оксана. — Вчора пішли з ним у кіно, до мене почав чіплятись якийсь настирливий чоловік, а Олег навіть не спробував нічого зробити. Просто посміхнувся, і ми пішли.

— Може, він просто радий, що ти всім подобаєшся, — посміхнулася Олеся. — Валерій би одразу в бій кидався. Оце мені в ньому й не подобається, занадто швидко заводиться.

— Ну, хоч не тікає боягузливо, — позаздрила Оксана. — А Олег занадто тихий і спокійний.

— Я б пожила в спокої, — зізналася Олеся. — Набридли ці причіпки й крики.

— Ну то бери собі Олега, — вирвалося у Оксани. — Раз він тобі так подобається! Будеш жити в спокої це точно. Ще й допоможеш, якщо треба.

Олеся здивовано засміялася, дивлячись на подругу, а тоді спитала:

— А ти Валерія собі візьмеш? Тільки, домовимося, без інтиму!

— Звісно, — Оксана і сама не хотіла ділитися Олегом. — Спати на дивані й не чіпати. Та мій Олег не полізе до тебе, а я не в смак твого.

— Ти права, — засміялася Олеся, а потім задумливо глянула на Оксану. — А чоловікам що скажемо? Вони погодяться так жити?

— Ну, може, правду? Інакше це не поясниш. Скажемо, що хочемо змінити обстановку й коло спілкування. Хочемо краще зрозуміти себе. Ось і все!

— Вони просто насміятимуться з нас, і будуть праві, — зітхнула Олеся.

На подив, чоловіки спокійно прийняли прохання своїх дружин. Вони тільки переглянулись, здивовано знизаючи плечима, і Валера запитав:

— І на скільки це? Які у вас взагалі плани?

— Давайте на місяць! — захоплено запропонувала Оксана, придивляючись до Валерія.

— Добре, — чоловік кивнув, а тоді він і Олег вийшли на балкон.

— Не знаю, що вони винайдуть, але тільки спробуй доторкнутись до моєї Олесі! — очі Валерія засвітилися.

Але Олег не злякався, він не був боягузом, а лише обережним чоловіком. Якщо треба, Олег міг чудово постояти за себе, тому він спокійно глянув в очі Валерію і кивнув.

— Поліну теж не зачіпай! Нехай жінки самі розбираються, і сподіваюся, вони швидко це зроблять.

— Може вони нас розігрують? – Валерій все ламав голову над реальною причиною такого обміну. – Слухай, давай теж їх розіграємо! Намагайся поводитись максимально ввічливо з Олесею, а я буду слухняним хлопчиком для твоєї Оксани. Що попросять, зробимо, там у магазин збігати чи ще що. Хай побачать, які ми хороші. Але сильно не перегинай!

— Мені здається, вони не витримають місяць, — Олег засміявся. – Я свою Оксану знаю.

— Буде добре, якщо ти маєш рацію, — Валерій важко зітхнув і зізнався. – Ми просто з Олесею постійно сваримося, не можемо спокійно повз один одного минути. Тож сподіваюся, вона захоче повернутися, я ж люблю її.

— Ну, поживемо – побачимо, тільки ти пам’ятаєш, що не можна робити? – Олег нахмурився.

— Звісно, ти також не забувай про заборонену зону!

На цих словах чоловіки розійшлися, а вже наступного дня Олеся переїхала в квартиру Олега, а Оксана перебралась до Валерія. Усі четверо домовилися, що не можна обійматись і цілуватись, і вже точно не можна переходити далі цього. Хто знає, що могло статися за цей місяць.

— Навіщо вам усе це? – все ще нерозуміюче дивився Валерій на дружину, яка стояла в передпокої і збиралася йти.

— Ми хочемо краще вас і себе зрозуміти! А то останнім часом ми стали занадто часто сваритися.

— А тобі не здається, що ви вибрали занадто дивний спосіб для цього? Може просто поговоримо? Що тебе не влаштовує?

— Тобі завжди не подобались мої ідеї, — Олеся надулася, підхопила валізу і вийшла з квартири, більше не бажаючи розмовляти з чоловіком.

Валерій розгублено дивився їй услід, не розуміючи, що він зробив не так. Через півгодини до нього приїхала Оксана, трохи розгублена, вона не думала, що все зайде так далеко. Чомусь їй здавалося, що вони з Олесею просто жартують, але її подруга була налаштована серйозніше.

— Будеш чай? – трохи не впевнено спитав Валерій. – Я торт купив до твого приїзду. Правда, не знаю, їси ти солодке чи ні. Олеся фігуру береже, а я люблю що-небудь з’їсти.

— Я їм, — Оксана усміхнулася, — я жахлива ласунка. Який торт?

— Шоколадний, — Валерій пішов на кухню наливати чай.

Незабаром вони вже сиділи і балакали про різні справи. Вони раніше товаришували вчотирьох, але тепер відчували якусь ніяковість, яка, на щастя, швидко минала.

— Все одно я вас не розумію, дівчата, — Валерій сів на диван у кімнаті і вибирав фільм на вечір. – Навіщо треба було починати все це?

Оксана просто знизала плечима, не знаючи, як йому все пояснити, і відбулася поясненням, що їм потрібно переглянути стосунки. Поки все йшло добре, Валерій навіть вгадав з її улюбленим тортом. Та от, Валерій увімкнув фільм і Оксана з роздратуванням зітхнула.

Це був бойовик, мабуть, єдиний жанр, який Оксана з трудом переносила. З Олегом у них смаки принципово збігалися, а ось Валерій явно не буде дивитися її улюблені жанри.

Увесь вечір Оксана сиділа в телефоні, думаючи, що з Олегом можна було б зайнятися чимось кориснішим. Навіть просто поговорити з чоловіком було цікаво. Може дарма вона розізлилася? Ну здулось потихеньку з надокучливого чоловіка. Краще було б затіяти бійку? Та він би просто побив Олега, і все.

— Оксано, — увечері Валерій глянув на неї, — ти ж приготуй вечерю завтра? І мені треба щось завтра на роботу на обід взяти.

— Я? – жінка здивовано глянула на Валерія. – Я взагалі-то працюю!

— Так я теж працюю, а ти раніше прийдеш, — Валерій незворушно глянув на неї. – Раз ви з Олесею змінилися, то будь ласка, виконуй її обов’язки теж. Я приходжу зазвичай після восьмої вечора і не хочу ще стояти біля плити.

Оксана не впевнено знизала плечима, думаючи, що давно не готувала. Олег давно взяв на себе цей обов’язок, бо працював з дому. Хоча він теж втомлювався і часто робив і іншу роботу по дому. Чому мені не подобався мій чоловік? Знову подумала Оксана.

У Олесі справи теж йшли не так добре. Звісно, Олег був добрим і не таким запальним, як Валерій, але чогось у ньому не вистачало. Може Оксана і задоволена таким чоловіком, думала Олеся, дивлячись з Олегом якийсь нудний історичний фільм, а мене більше влаштовує мій Валерій.

Та вже наступного вечора її чекав приємний сюрприз. Олег приготував смачну вечерю, а Олеся звикла стояти біля плити. Валерій багато працював, і потрібно було готувати йому вечері та обід, щоб він брав із собою.

— Який ти молодець! – захоплено хвалила Олеся Олега, уплітаючи запіканку з м’ясом. – Це дуже смачно! Даси рецепт потім?

Олег слухав і червонів, думаючи, що Оксана його вже давно так не хвалила. Вона зазвичай приходила з роботи, втомлена, мовчки їла вечерю, сидячи в телефоні. Хоча після їжі могла багато балакати. Наче щось у ній вмикалось після вечері, і вона була готова жити далі.

— Мені завтра потрібно буде з’їздити в магазин, — Олеся вирішила трохи скористатися добротою Олега. Валерій би сказав, щоб вона їхала сама, а він не хоче цілий день втрачати на це. Хоча зазвичай він все одно їхав з нею, бурчачи, що не відпустить свою дружину одну.

— Добре, з’їздимо, — Олег кивнув, він часто їздив з Оксаною. Правда, зазвичай він сидів з ноутбуком в якомусь кафе, поки Оксана блукала по торговому центру. Йому було не цікаво ходити по магазинах, та й роботи багато. А Оксана любила походити одна, побалакати з продавцями, серед яких у неї було багато подруг.

— От і домовилися, — Олеся розпливлася в усмішці, думаючи, що Оксана не розуміє свого щастя, раз бурчить на такого чоловіка. Нагодував, у магазин відвезе, допоможе, якщо попросити. Що ще треба?

Наступного дня з’ясувалося, що багато чого треба для повного щастя. Олег не так вів машину – надто повільно й обережно. Пропустив усіх, кого тільки можна. З Валерієм ми б уже давно в магазині були, з роздратуванням думала Олеся, коли вони паркувалися.

У магазині Олег пішов у кафе, не звертаючи на Олесю уваги. Жінці навіть образливо стало. От Валерій завжди зі мною ходить, допомагає обирати, думала вона, у нього й смак хороший.

Ні, мій Валерій кращий, до вечора вирішила Олеся, коли Олег за цілий день з нею і словом не перекинуся. З Валерієм вони б розмовляли цілий день і бавилися. А цей як води в рот набрав. Все сидить за ноутбуком, мовчить і друкує. Або по телефону з кимось розмовляє. Валерій навіть після роботи був більш балакучим.

Олеся зрозуміла, що не витримає цілий місяць такої повсякденності, дістала телефон і побачила, що їй дзвонить Оксана. Жінка усміхнулася, вже знаючи, навіщо дзвонить подруга.

— Привіт, Олесю, — прозвучало в трубці, — як у вас справи? Що робили сьогодні?

— Все прекрасно, — усміхнулася Олеся, — в магазин їздили. Олег мені вечерю приготував, він, до речі, у тебе чудовий кулінар. А ви як?

У трубці почувся важкий зітхання, а потім чесне зізнання.

— Я втомилася від твого Валерія. Мені потрібен Олег! Було дурним думати, що чоловіками можна змінюватися, навіть ненадовго.

Олеся трохи помовчала і тихо, щоб не почув Олег із сусідньої кімнати, сказала:

— Та вже, ми з тобою вигадавли. Мені теж мій Валерій більше подобається. Завтра переходимо назад?

— Давай сьогодні, — запропонувала Оксана. – Валерій мене привезе і забере тебе.

— Добре, я збираюся, — не стала відхилятися Олеся і весело спитала. – Ви ж уже готові, так?

— Так, — засміялася Оксана, — Валерій за тобою скучив. Стоїть у дверях і мене чекає.

За годину Олеся вже їхала, тримаючи Валерія за руку. Вона, як і Оксана, зрозуміла, що справжнє щастя та любов не знайти в комусь іншому. У всіх є свої недоліки, але не можна через це покидати свою другу половинку. А якісь розбіжності можна вирішити мирним шляхом, достатньо просто сісти й поговорити.

Олеся і Оксана з полегшенням повернулися до своїх чоловіків. Їхній невеликий експеримент із тимчасовим обміном чоловіками закінчився невдачою. Але це змусило їх замислитися про цінність своїх стосунків і про те, як важливо цінити кохану людину.