Connect with us

З життя

Мы развелись из-за разногласий на кухне

Published

on

Мы разошлись, потому что муж не умел даже яичницу пожарить

На днях мы с супругом так переругивались, что я выставила его за дверь. Теперь он ютится у мамаши в Выборге, а я пытаюсь прийти в себя после десяти лет брака, который больше напоминал испытание на прочность. Свекровь в истерике — названивает, уговаривает забрать её «несчастного мальчика», но мне глубоко безразличны её слёзы. Я устала быть Золушкой в собственном доме.

Даже моя мать не поняла:
— Татьяна, ты рехнулась? Останешься одна с ребёнком! Да Сашенька-то золото: не бухает, кулаками не машет, зарплату исправно приносит!

Замуж за Александра я выскочила в 20 лет — юная дурочка с розовыми очками на носу. Благодаря бабушкиной хрущёвке в наследство хоть бесприданницей не считалась. Родители развелись, но отец не бросил — его мать нам и квартиру подкинула. В неё мы с Сашкой и заселились после загса. У него из имущества — только доля в бабушкиной трёшке, но мне тогда казалось, что любовь важнее счетов в ЖЭКе.

Через полгода я забеременела. Наша Анечка родилась, когда мне едва стукнул 21. После декрета работу найти не удалось — с ребёнком, который вечно сопливит, никто брать не хотел. «У вас дочь? А кто её в сад водить будет?» — стандартный ответ кадровиков. Помощи ждать было неоткуда: ни свекровь, ни мои родители не горели желанием нянчиться. Так я и завязла в бесконечном круговороте пелёнок, манной каши и швабры.

Саша трудился в Гатчине, приползал затемно, и общались мы в основном через записки на холодильнике. Все домашние заботы легли на меня. Он даже носки поднять не мог — не то что мусор вынести. Я молчала — ведь он же «кормилец», устаёт! Рвала жилы, пытаясь угодить, но в ответ слышала:
— Тебе бы только на диване валяться! Все жены успевают, а у тебя макароны пригорели!

Чувствовала себя тунеядкой, хотя пахала как ломовая лошадь. Решила выйти на работу — вкалывала на износ: садик, офис, вечером забирала Аню у мамы. Зарплата оказалась выше, чем у «добытчика», но дома ничего не поменялось. Через две недели он опять завёл шарманку:
— Холодильник пустой! Опять сухомятку жрать?!

— Может, мне с ребёнком в одной руке и сковородкой в другой на работу бегать? — огрызнулась я.

Саша забирал Анючку и сидел дома, уткнувшись в телефон. Я приезжала к восьми, валилась с ног, и тут уж не до фуа-гра. Готовила что попроще, иногда грела пельмени. Но «хозяину» было не угодить:
— У Ивановых жена и борщ варит, и пироги печёт! Ты вообще женщина или как?

— У Ивановых муж ипотеку платит, а не в маминой квартире прописку делает! — парировала я. — Если оба работаем — делим быт пополам!

Хоть я и приносила больше денег, вся домашка всё равно висела на мне. Сашка же свято верил, что «мужик не должен унижаться до кастрюль». В пример ставил деда: «Вот это был мужчина!» Тут я и взорвалась:
— Дед хоть квартиру сам купил, а не на тёщину шею сел! Не нравится — айда к своей мамаше!

Он и айнул. Свекровь сразу завела пластинку: «Что люди скажут! Ребёнку отец нужен!» Но мне плевать на соседские сплетни. Я устала тащить на себе и работу, и дом, и инфантильного взрослого ребёнка. С Аней мы справимся. Хотя иногда всё же думаю: как я терпела этот цирк столько лет? Любовь — она, конечно, слепа, но розовые очки когда-нибудь приходится снимать. Хотя бы для того, чтобы разглядеть наконец своё достоинство.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − десять =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Після восьми років кохання він просто пішов… Сказав, що «так буде краще»

Після восьми років кохання він просто пішов Сказав, що «так буде краще». Привіт. Мене звати Соломія, мені 27 років, я...

З життя43 хвилини ago

Повернення в рідні краї: Чоловік на порозі нових викликів

Чоловік пятдесяти років: Повернутися до рідного дому, де тебе ніхто не чекає Ніколи не думав, що я чоловік на пятому...

З життя2 години ago

Я планував зробити їй пропозицію… але вона зникла після восьми років, як я був нікчемним.

Я хотів зробити їй пропозицію але вона пішла через вісім років, ніби я був пустим місцем Привіт. Я знаю, що...

З життя2 години ago

Після років самотності: ми з’єдналися і знайшли справжнє щастя!

Після довгих років самотності: ми знайшли одне одного і тепер справді щасливі! Мене звати Марічка, мені 54 роки. До недавнього...

З життя3 години ago

Таємниця серця

**Хімія кохання** Боже, як швидко літають роки! Ось-ось і старіти почну, а я досі не знаю, що таке справжнє кохання....

З життя3 години ago

Зрада невістки змінила мого сина назавжди

Невістка зрадила мого сина після цього він став іншою людиною Я не знаю, як витягти його з цієї прірви. Не...

З життя3 години ago

Собака не пускав лікарів до дитини і не дозволяв вести її на операцію

Пес не пускав лікарів до дитини й не дозволяв вести її на операцію.Хлопчик лежав у палаті блідий, ледь дихав. Лікарі...

З життя3 години ago

Сльози радості в очях собаки з притулку: він впізнав свого колишнього господаря в незнайомці після довгих років розлуки

Щоденник.Сьогодні я бачив, як очі собаки з притулку наповнилися слізьми, коли він упізнав у незнайомці свого колишнього господаря. Це була...