Ми з чоловіком не належимо до бідних, придбали квартиру і машину для сина, але він не підтримує з нами зв’язку.

В з чоловіком ми не належимо до бідних людей, купили квартиру і автомобіль для сина, але він не підтримує з нами зв’язок. Нашого онука ми вперше побачили, коли йому було 3 роки. Це не приємна ситуація, особливо враховуючи, що наша сваха може бачити його коли захоче.

Коли мій син одружився, я була дуже щаслива. Я хотіла, щоб його дружина стала частиною нашої родини. Раділа, що відтепер у мене буде й донька, але виявилося, що невістка забрала в мене сина. Я багато разів чула історії про те, як діти змінюються під впливом інших, але ніколи не думала, що це трапиться і в нашій родині.

Що стосується нас, ми звичайна родина, мій чоловік і я – пенсіонери-інженери. У нашого сина ми вкладали все, що тільки могли. Він закінчив школу з високими результатами, точні науки давалися йому легко. Розумний, спортивний, гарний. Закінчив медичний університет. Ми бажали йому всього найкращого, влаштували роботу в обласній лікарні та медичній академії.

У 27 років він мав усе, від хорошої освіти до добре оплачуваної роботи, а також нашу підтримку та повагу. З ним не було ніяких проблем. Щодо його обраниць, вони були різні, але потім син дійсно закохався. Здавалося, дівчина теж, але чомусь вийшла за іншого. Син це дуже переживав, але на щастя недовго. Пізніше він познайомився з іншою жінкою, теж нічого не вийшло. Це все було дуже важко для нього, він дуже переймався. Ми з чоловіком його підбадьорювали, але що це дало, кожен мусить сам упоратися зі своїми проблемами… Подальші зустрічі з дівчатами врешті привели його до єдиної.

Вона повідомила його, що чекає на дитину. Вони негайно почали жити разом. Ми з чоловіком раділи за них, але виявилося марно. Дівчина була дуже хитрою, намагалася позбутися нас з життя сина. Раптом він став людиною, яка не хоче бачити своїх батьків. Робив тільки те, що вона йому наказувала. Я відчувала, що він нас ненавидить.

Вперше ми зустрілися, коли нашому онукові було 3 роки. Потім знову тиша. Її мати весь час з ними сидить. Син забув про все, що ми для нього зробили. Я не висихаю від сліз. За словами наших друзів, вона повністю взяла його під контроль.

Чи повинні такі речі відбуватися у XXI столітті? Не можу повірити, яким егоїстом став мій син. Він дуже змінився і з кожним днем усе більше віддаляється від нас. Не знаю, що робити, мій чоловік також безсилий. Ми не хочемо зовсім втратити єдину дитину.