Connect with us

З життя

Ми з дружиною відвідали всіх лікарів, навіть були у ворожок та цілителів.

Published

on

З дружиною ми вже відвідали всіх лікарів, навіть ходили до ворожок і цілителів. Ще й у церкві молилися. Нарешті, почали опускатися руки…

Дружина покинула мене. Тепер моє життя майже нестерпне, я залишився сам зі своїми думками. Тільки робота рятує мене. Іноді я втоплюю свій біль в алкоголі. Я не погана людина, мені 28 років, не палю, рідко вживаю алкоголь, а останнім часом лише це трохи знімає мій біль.

Я навчався на юридичному факультеті. Завдяки підтримці батьків, ми з дружиною оселилися у двокімнатній квартирі. Обоє займали досить престижні посади і добре заробляли. Наше життя складалося добре. Ми з дружиною чудово ладнали і нічого нам не бракувало.

Моя дружина — неймовірна жінка. Гарна, скромна, привітна. Вдома завжди чистота і порядок. З роботи із задоволенням повертався додому, де на мене чекала дружина з смачною вечерею.

Багато хто з вас скаже: “Чого тобі не вистачає? Багато хто мріє про таке життя!” Але радості від життя я вже не відчуваю. Я страждаю від безпліддя. У ранньому дитинстві хворів на свинку. Пам’ятаю лише, як довго лежав у лікарні і не ходив до школи. І ось через 20 років хвороба дала про себе знати.

Ми з дружиною відвідали всіх лікарів, навіть ворожок і цілителів. Ходили до церкви і молилися. Нарешті наші руки впали… Виявилося, що нічого не можемо вдіяти, бо в моєму випадку хвороба була невиліковною.

Дружина почала мене уникати, ми вже не проводили вечори разом. Кожен сидів у своїй кімнаті: вона зачитувалася книгами, а я дивився телевізор. Якось вона сказала, що її подруга знайшла їй хорошу роботу у Львові, і, оскільки вона ще молода, хоче почати все заново.

Наступного дня вона зібрала речі і поїхала. Про мою хворобу дізнався лише за два роки після весілля. Не знав, що можуть бути такі наслідки.

Тепер пам’ятаю сумні очі мами на нашому весіллі і її слова: “Ой, діти, що ж я роблю!”

Тоді я не звертав на це уваги, а тепер розумію моторошний сенс тих слів. Я усвідомлюю, що життя не закінчується. Десь у нашому красивому місті є самотня жінка з дитиною на руках, для якої я міг би стати чудовим батьком.

Я не хочу шукати жінку силоміць. Хочу спочатку залікувати серце і поховати печалі після шлюбу, в якому ми прожили 5 щасливих років. Я добре розумію свою дружину, яка прагне мати дітей, а я не можу їй цього дати. Дозволити їй зраду? Усиновити дитину? Вона хоче бути матір’ю своєї дитини.

А якби я знав про свої проблеми ще до весілля? Як би тоді склалося наше життя? Чи залишилася б вона зі мною, чи пішла б одразу?

Чому мама так довго приховувала від мене мою хворобу? Якби знав, усе могло би бути інакше. З одного боку, я розумію свою маму — вона хотіла, щоб я був щасливий. З іншого боку, чи можна бути щасливим за такою ціною?

У кожного з нас своя правда. Можливо, для мене це своєрідне випробування. Борюся зі своїми думками. А вдома все ще тихо і сумно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + два =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Кілька років тому, коли я навчався в університеті, моїми сусідами були троє хлопців мого віку.

Кілька років тому, коли я навчався в університеті, моїми сусідами були троє хлопців мого віку. Згодом ми стали близькими друзями....

З життя1 годину ago

Справжня сила чоловіка

**Справжній чоловік** Оксана з Ігорем зустрічалися два роки. Мати Оксани вже почала хвилюватися, що дочка марнує з ним час, а...

З життя2 години ago

Урок на межі фантазії

**Шкільний урок, або Оленка** Юрко Коваль йшов із їдальні. Він уже ступив на перший схід сходів, коли почув під ними...

З життя3 години ago

Моя мама з малюнком у душі, а я — з прив’язкою до дідуся.

Моя матір родом із Чернігова, а точніше — з села Димер. Я завжди був дуже прив’язаний до свого дідуся, батька...

З життя4 години ago

Улюблена, неповторна

**25 січня, Київ** Дрібний дощик бив по обличчю, заліплюючи очі. Оксана йшла, мріючи швидше опинитися вдома. В голові туман, думки...

З життя5 години ago

Дядя Паша: Кожен день – нова глава!

Тьотя Галя, або Життя триває… Сергій сидів за кухонним столом, нудно дивлячись у стіну. Нічого цікавого там не було, як...

З життя6 години ago

Мистецтво керування автомобілем

Уроки водіння Оля припаркувала авто біля офісу й поспішила до входу. Попереду повільно йшли дві дівчини, щось обговорюючи. Перед самими...

З життя7 години ago

Останній лист

Останній лист Марічка не знала свого батька. Коли підросла і запитала маму про нього, та лише відповіла: — Хіба тобі...