Connect with us

З життя

Ми з дружиною відвідали всіх лікарів, навіть екстрасенсів та цілителів.

Published

on

Ми з дружиною вже обійшли всіх лікарів, навіть до ворожок і цілителів зверталися. Ходили до церкви та молилися. Потім у нас уже опустилися руки…

Дружина мене покинула. Тепер моє життя майже нестерпне, залишився на самоті зі своїми думками. Рятує мене лише моя робота. Іноді я заливаю свій біль алкоголем. Я не поганий чоловік, мені 28 років, я не палю, рідко вживаю алкоголь, але останнім часом тільки це допомагає вгамувати мій біль.

Я навчався на юридичному факультеті. Завдяки допомозі батьків, ми з дружиною оселилися у двокімнатній квартирі. Обоє займали досить престижні посади і добре заробляли. Життя у нас було прекрасним. Ми з дружиною чудово ладнали і ні в чому собі не відмовляли.

Моя дружина – неймовірна жінка. Гарна, скромна, добра. Вдома завжди чисто і панує порядок. Після роботи я з радістю повертався додому, де чекав на мене смачний обід.

Багато хто б сказав: “Чого тобі бракує? Багато хто мріє про таке життя! Живи і не нарікай”.

Я вже не бажаю радіти життю. Страждаю від безпліддя. У ранньому дитинстві перехворів на паротит. Пам’ятаю лише, що довгий час перебував у лікарні і не ходив до школи. І ось тепер, через 20 років, хвороба дала про себе знати.

Ми з дружиною перейшли всіх лікарів, навіть до ворожок і цілителів зверталися. Ходили до церкви та молилися. Але виявилося, що нічого більше вдіяти не можна, оскільки в моєму випадку хвороба невиліковна.

Дружина почала мене уникати, ми більше не проводили вечори разом. Кожен сидів у своїй кімнаті: вона читала книги, а я дивився телевізор. Одного дня вона повідомила, що її подруга знайшла їй гарну роботу в Києві, і, зважаючи на те, що вона ще молода, хоче почати життя заново.

Наступного дня вона зібралася і поїхала. Про свою хворобу я дізнався лише через два роки після одруження. Не думав, що це може мати такі наслідки.

Тепер пригадаю сумні очі моєї матері, коли ми брали шлюб, і її слова: “Ой, діти, що я роблю!”

Тоді не звертав на них уваги, а зараз розумію страшний сенс цих слів. Мені зрозуміло, що життя не закінчується. Десь у нашому красивому місті є самотня жінка з дитиною на руках, для якої я міг би стати чудовим батьком.

Та не хочу шукати жінку насильно. Спочатку мрію зцілити своє серце і поховати сум після шлюбу, в якому ми прожили 5 щасливих років. Я розумію свою дружину, яка мріяла мати дітей, а я не можу їй це дати. Дозволити їй зраду? Усиновити дитину? Вона хоче бути матір’ю своєї дитини.

А якби я знав про свої проблеми ще до одруження? Як би склалося наше життя тоді? Чи бажала б вона бути зі мною, чи пішла б одразу?

Чому мама так довго приховувала від мене мою хворобу? Якби я знав, усе могло бути по-іншому. З одного боку, розумію маму – вона хотіла, щоб я був щасливим. Але чи можна бути щасливим за таку ціну? Кожен з нас має свою правду. Можливо, це певного роду випробування для мене. Я б’юся зі своїми думками. А вдома досі тихо і сумно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + 6 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Как я порвала связь с матерью из-за её предательства в разводе

Я порвала с матерью, потому что она встала на сторону моего бывшего мужа и винила меня в разводе. Мама давно...

З життя25 хвилин ago

Почему я прервала общение с матерью после её предательства в разводе

**Дневниковая запись** Я разорвала все связи с матерью, потому что она приняла сторону моего бывшего мужа и во всём обвиняла...

З життя32 хвилини ago

Пустили жить на год, а теперь не выгнать: невестка беременна, сын молчит

Полтора года назад наш единственный сын Денис женился. Его избранницу — Светлану — мы приняли тепло. Казалась милой, скромной, не...

З життя32 хвилини ago

Праздничный сюрприз для свекрови

**Новогодний сюрприз для свекрови** За праздничным столом у свекрови, Татьяны Ивановны, я, Ольга, сидела, наслаждаясь её знаменитым селёдкой под шубой...

З життя1 годину ago

Новый виток с незнакомцем

Новая глава с Николаем У меня есть свой дом — просторный, с садом, где растут вишни, и верандой, где так...

З життя1 годину ago

Старый пёс вместо внуков: молчаливое раскаяние.

Лариса Петровна променяла внуков на старого пса, а потом молча хоронила свою вину — Дашенька, забери своего сорванца! Он моего...

З життя1 годину ago

Свекровь хочет жить с нами, а квартиру отдает дочери – я в шоке!

Меня зовут Анастасия, мне тридцать шесть лет, я замужем за Иваном, и мы вместе уже почти десять лет. У нас...

З життя1 годину ago

Мой муж герой для всех, кроме своих близких

Меня зовут Надежда, и вот уже семь лет я замужем. Мой супруг Дмитрий — человек душевный, мастер на все руки,...