Connect with us

З життя

Ми з дружиною відвідали всіх лікарів, навіть екстрасенсів та цілителів.

Published

on

Ми з дружиною вже обійшли всіх лікарів, навіть до ворожок і цілителів зверталися. Ходили до церкви та молилися. Потім у нас уже опустилися руки…

Дружина мене покинула. Тепер моє життя майже нестерпне, залишився на самоті зі своїми думками. Рятує мене лише моя робота. Іноді я заливаю свій біль алкоголем. Я не поганий чоловік, мені 28 років, я не палю, рідко вживаю алкоголь, але останнім часом тільки це допомагає вгамувати мій біль.

Я навчався на юридичному факультеті. Завдяки допомозі батьків, ми з дружиною оселилися у двокімнатній квартирі. Обоє займали досить престижні посади і добре заробляли. Життя у нас було прекрасним. Ми з дружиною чудово ладнали і ні в чому собі не відмовляли.

Моя дружина – неймовірна жінка. Гарна, скромна, добра. Вдома завжди чисто і панує порядок. Після роботи я з радістю повертався додому, де чекав на мене смачний обід.

Багато хто б сказав: “Чого тобі бракує? Багато хто мріє про таке життя! Живи і не нарікай”.

Я вже не бажаю радіти життю. Страждаю від безпліддя. У ранньому дитинстві перехворів на паротит. Пам’ятаю лише, що довгий час перебував у лікарні і не ходив до школи. І ось тепер, через 20 років, хвороба дала про себе знати.

Ми з дружиною перейшли всіх лікарів, навіть до ворожок і цілителів зверталися. Ходили до церкви та молилися. Але виявилося, що нічого більше вдіяти не можна, оскільки в моєму випадку хвороба невиліковна.

Дружина почала мене уникати, ми більше не проводили вечори разом. Кожен сидів у своїй кімнаті: вона читала книги, а я дивився телевізор. Одного дня вона повідомила, що її подруга знайшла їй гарну роботу в Києві, і, зважаючи на те, що вона ще молода, хоче почати життя заново.

Наступного дня вона зібралася і поїхала. Про свою хворобу я дізнався лише через два роки після одруження. Не думав, що це може мати такі наслідки.

Тепер пригадаю сумні очі моєї матері, коли ми брали шлюб, і її слова: “Ой, діти, що я роблю!”

Тоді не звертав на них уваги, а зараз розумію страшний сенс цих слів. Мені зрозуміло, що життя не закінчується. Десь у нашому красивому місті є самотня жінка з дитиною на руках, для якої я міг би стати чудовим батьком.

Та не хочу шукати жінку насильно. Спочатку мрію зцілити своє серце і поховати сум після шлюбу, в якому ми прожили 5 щасливих років. Я розумію свою дружину, яка мріяла мати дітей, а я не можу їй це дати. Дозволити їй зраду? Усиновити дитину? Вона хоче бути матір’ю своєї дитини.

А якби я знав про свої проблеми ще до одруження? Як би склалося наше життя тоді? Чи бажала б вона бути зі мною, чи пішла б одразу?

Чому мама так довго приховувала від мене мою хворобу? Якби я знав, усе могло бути по-іншому. З одного боку, розумію маму – вона хотіла, щоб я був щасливим. Але чи можна бути щасливим за таку ціну? Кожен з нас має свою правду. Можливо, це певного роду випробування для мене. Я б’юся зі своїми думками. А вдома досі тихо і сумно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − дев'ять =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Я разорвала отношения с матерью из-за собаки и не жалею.

Сегодня я решила разорвать отношения с матерью из-за собаки. И ни капли не сожалею. Переломный момент наступил не тогда, когда...

З життя20 хвилин ago

Утренние заботы в 5:30

Мамино утро в 5:30 В прошлую субботу мы с мужем Игорем вскочили в полшестого утра, будто по тревоге. А всё...

З життя22 хвилини ago

Он умолял о ребёнке, а сбежал к маме, когда сыну исполнилось три месяца

Меня зовут Анфиса, и до сих пор не могу прийти в себя. Мой муж, тот самый человек, который умолял завести...

З життя26 хвилин ago

«Ты всегда всем недовольна!» — сорвался я, а назавтра она отомстила самым подлым образом

“— Да вам вечно всё не по нраву!” — вырвалось у меня в адрес тёщи. А назавтра она отплатила мне...

З життя34 хвилини ago

Невестка запретила видеться с внуком из-за отказа нянчить её сына

Сегодня запись в дневнике будет тяжёлой. Мне, Василию Петровичу, уже за шестьдесят, а я не могу понять, как так вышло,...

З життя38 хвилин ago

Меня лишили общения с внуком из-за отказа нянчить его непослушного ребёнка

Меня зовут Татьяна Николаевна. Мне шестьдесят четыре года. Всю жизнь я старалась быть хорошей матерью, честным человеком, не лезть в...

З життя41 хвилина ago

Муж заботится обо всех, кроме своей семьи

Меня зовут Тамара, и вот уже семь лет я замужем за Олегом. Мой супруг — человек мастеровитый, с доброй душой...

З життя1 годину ago

Моя сестра считает, что мамина квартира только для неё — прошу вашего совета!

**Дневник. Разделённая семья** В тихом городке под Воронежом, где старые берёзы шепчут о былом, мне в 37 лет приходится переживать...