Connect with us

З життя

Мила, коли ж нарешті приїде “швидка”? Температура майже “сорок”, не знижується

Published

on

– Дівчино, мила, ну коли ж “швидка” приїде? Температура майже “сорок”, ніяк не збивається…
– Усі бригади зараз на викликах, – втомлено відповів жіночий голос. – Очікуйте.

Ледве стримуючи сльози, Оксана поклала трубку і кинулася до дочки. Маленька Соня лежала на дивані, укрита легкою простинкою, важко дихаючи. Тіло п’ятирічної дівчинки палало від гарячки: температура вперто не хотіла знижуватися, невблаганно наближаючись до сорока градусів.
Дзвінок у двері пролунав несподівано голосно. Оксана різко підхопилася, ледь не впавши, і побігла до дверей.
-Температура знижується, роботає “тройка”. У дитини хрипи з обох боків. Я би радив госпіталізацію, – високий сивий чоловік втомлено потер перенісся, спостерігаючи, як молода медсестра ховає шприц у бокс.

– А вдома не впораємось?
– Не впораєтесь. Поїдемо в лікарню, на нагляд.
Оксана з паспортом і пакетом з речами вийшла в коридор:
-Зараз Соню одягну і… Ой, а ви хто?

Відкритими дверима заходила бригада “швидкої допомоги”: кремезний, бородатий лікар близько сорока років, худорлявий тридцятидворічний фельдшер в окулярах із медичним чемоданчиком і веснянкуватий рудий інтерн.
-“Швидку” викликали? – уточнив бородатий лікар.
-Так, але… Був же інший лікар, – розгублено промовила Оксана.
-Який інший? – втрутився молодий лікар-інтерн.
– Нуу… Високий такий, сивий. Він температуру Соні збив і сказав, що треба їхати в лікарню, – розгублено сказала молода жінка.

Лікар із фельдшером переглянулися:
– Семенович!
-Дві бригади на один виклик направили? – здивувався інтерн.
Бородатий лікар звернувся до молодої жінки:
-Одягайте дівчинку. Відвеземо вас у лікарню.
Оксана пішла в кімнату. Здивований інтерн запитав у лікаря:
-Що, навіть оглядати не будемо?
– Семенович ніколи не помиляється!
-Так що за Семенович такий?

Фельдшер усміхнувся:
– Семенович – найкращий спеціаліст на “швидкій”… був. Його навіть у Київ запрошували не раз, а він завжди відмовлявся. Казав, що його робота людей рятувати, а не в кабінеті сидіти.
Рік тому бригада Семеновича їхала на екстрений виклик. А якийсь дурень вирішив перед “швидкою” проскочити.
Фельдшер замовк, опустивши очі в підлогу. Бородатий лікар поплескав його по плечу і продовжив:
– Загалом, в тій аварії ніхто не вижив. А через сорок днів у місті почали відбуватися дивні речі.
На вулиці шпана молодого хлопця порізала. У диспетчерську надійшов анонімний дзвінок: колото-різана рана в області печінки. Було наше чергування. Приїжджаємо. Хлопець, якого порізали, лежить на асфальті, з пов’язкою, а крапельницю якийсь чоловік тримає. Ми до нього, хто першу допомогу надавав? Чоловік головою крутить, каже: “Та “швидка” щойно була, лікар такий високий, сивий і медсестра з ним, молода, ще дівчинка зовсім. Вони допомогу й надали, крапельницю поставили. Сивий сказав тримати ось так… Я тільки на хвилинку відвернувся, на хлопця глянув: дихає-не дихає. А тут ви приїхали. А де ж сивий?”

У нас аж мороз по шкірі. Бо за описом виходить, що це Семенович із бригадою першу допомогу надав. Хлопця в лікарню відвезли, в картці написали, що до нашого приїзду першу допомогу надали. Про Семеновича промовчали. Це після про нього на підстанції відкрито заговорили. А того дня ми у шоці були.

-Та й не повірив би нам ніхто! – хмикнув фельдшер. Бородатий лікар поправив на шиї фонендоскоп і продовжив:
-Через кілька днів робочий на складі впав: інсульт і черепно-мозкова травма. Поки міська “швидка” приїхала, “високий, сивий лікар і молода медсестра” першу допомогу надали: крапельницю встановили, кисень дали і діагноз озвучили. “А потім зникли, як крізь землю провалилися.”
-А про пологи на світлофорі пам’ятаєш? – усміхнувся фельдшер, поправляючи окуляри.
– Що, привиди й пологи приймали? – здивувався рудий інтерн.
– Ти зі словами обережніше, – насупився лікар. – Не знаю, ким “бригада Семеновича” стала, але вже точно не привидами. Скоріше міськими ангелами-охоронцями.

-Пробачте… – Інтерн почервонів. Навіть вуха запалали. – Так, а що там з пологами?
– Та віз таксист жінку в пологовий: тридцять чотири роки, другі пологи, тридцять дев’ять тижнів. Зупинився на світлофорі, а тут передчасні пологи розпочалися. Таксист у паніці, машину на “аварійку”, в “швидку” зателефонував, а що робити – не знає, бігає довкола машини і кричить: “Допоможіть”. Йому диспетчер відповідає: “Чоловік, не хвилюйтеся, перемкніть телефон на гучний зв’язок, я вам розповім, що робити”. А в чоловіка істерика, нічого не тямить.

Тоді-то Семенович прийшов йому на допомогу зі своєю медсестрою. Дитина сідничками вперед йшла, та ще й пуповина навколо шиї обмоталася. Загалом, якби не вони, дитина не вижила би.
Ну, а там вже і “швидка” приїхала, забрала щасливу маму й кричащого здорового малюка.
Скільки таких випадків за рік було – і не злічити. “Бригада Семеновича” з’являється лише в найважчих. І якби не Семенович, до приїзду міської “швидкої” ніхто би з тих пацієнтів не дожив. Такі от справи.

-Ми готові. – Оксана з донечкою вийшли в коридор. Бородатий лікар забрав у жінки пакет з речами і усміхнувся малюкові:
-Тепер усе буде добре!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + 6 =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

Відчиняючи двері незнайомцю, вона не знала, що рятує свого сина.

Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів Києва, професор Іван Петрович Коваленко, був символом професіоналізму та відданості медицині. Він...

З життя47 хвилин ago

Злиденність душі: Невигадана історія життя

Бідність душі: історія Олесі з Житомира Олеся росла, як бур’ян біля дороги — нікому непотрібна, самітня. Її ніхто не виховував,...

З життя2 години ago

«Ви надто опікуєтеся дитиною»: це сказав лікар. Але я не хвилююся — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама. Якби...

З життя2 години ago

Вона відчинила двері незнайомцю, не підозрюючи, що рятує життя своєму синові

Вона впустила незнайомця, не відаючи, що рятує власного сина. Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів із Києва, професор...

З життя3 години ago

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині»: це сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мати. Якби...

З життя3 години ago

Краще жити в орендованій квартирі, ніж під одним дахом з свекрухою

Краще тіснитися у найманій однокімнатці, ніж дихати під одним дахом із свекрухою — Віть, ну скільки можна?! — голос Соломії...

З життя4 години ago

Краще тіснитися в орендованій однокімнатній квартирі, ніж жити під одним дахом із свекрухою

— Олежу, скільки можна?! — голос Олени зірвався на шепіт, у якому відчувався втома і безнадія. — Ми вже два...

З життя5 години ago

Запросили в гості… і шокували: кухня, наче після вибуху

Колись нас запросили на новосилля… та й шокували до глибини душі: кухня наче після бомбардування Нещодавно ми з дружиною отримали...