Connect with us

З життя

Минув місяць після розставання: ти не забув?

Published

on

“Ми розлучилися ще місяць тому. Хіба ти нічого не забув?”

– Пашо, ти не забув, що сьогодні останній день, коли ти можеш залишатися в моєму домі? – запитала його Ліка.

– Тобто як? Уже?

– Так, а чому тебе це дивує? Ми домовлялися, що до 26 травня ти знайдеш собі нове житло, а поки можеш залишитися тут.

– Якось час швидко пролетів…

Паша та Ліка розлучилися місяць тому. Однак її колишньому чоловікові просто нікуди було йти. Він не міг знайти підходяще житло. Або не намагався? Це вже зовсім інше питання.

– Не збивай мене з пантелику. Завтра ти маєш з’їхати!

– Але куди?

– Не знаю. Це вже не мої проблеми.

Павло відразу ж підхопився з крісла.

– Як же так, Ліка? Ми ж сім’я.

– Ми? Ми більше не є сім’єю. Ми розлучилися ще місяць тому. Хіба ти нічого не забув?

– Кажу ж, час летить дуже швидко.

– Ще раз… Не намагайся відволікти мене.

Насправді Паші дійсно не було куди іти. Друзі віддалилися, а деякі виявилися зовсім не тими, ким здавалися.

Родичі живуть в області, а до знайомих явно не підеш ночувати. І що тепер робити? Єдина надія – переконати Ліку.

І навіть якщо можна переночувати на вокзалі, була ще одна причина, чому її колишній чоловік не хотів залишати квартиру.

– Ти знаєш, я ж до останнього надіявся.

– На що?

– Що ми ще будемо разом.

Тут Ліка розсміялася, а Пашу це зачепило.

– Я сказав щось смішне?

– А хіба тобі самому не смішно?

– Мені ні.

– А мені так. Слухай, вистачить уже влаштовувати комедію та грати у дитячий садок. Зрештою, ми дорослі люди.

– Саме так! Тому я хочу поговорити серйозно. Ліка, ти знаєш, ми розлучилися через дрібнички.

Колишня дружина підняла брови від здивування.

– По-твоєму, обманювати людину постійно – це дрібнички?

– Ні, я не це мав на увазі.

– Я зрозуміла тебе!

– Ні, ні! Ми погарячкували, таке буває. Ліка, але ми ж можемо почати все заново. Будь ласка!

Ліка була просто вражена. Вона не могла зрозуміти, чи сходить її колишній чоловік з розуму, чи насправді йому нікуди йти.

– Я сказала, хватить мені морочити голову. Збирай свої речі. Завтра ти покинеш цю квартиру.

Але Паша ніяк не заспокоювався. Він продовжував наполягати і наводити нові аргументи. Один з них був просто абсурдним!

– Як ти не розумієш, я ж залишився тобі вірний!

– Це ти до чого?

– До того, що з моменту нашого розлучення я ні з ким і ні в нікого.

Тут Ліка схопилася за голову. Здається, Паша дійсно почав сходити з розуму.

– Мені яке до цього діло? Відверто кажучи, мене це зовсім не цікавить, з ким ти там спиш!

– А мене це турбує. Ну, я не можу, Ліка, ні з ким, окрім тебе. Але і з тобою не можу… Тому що…

Тут Ліка його перебила.

– Добре, не продовжуй.

Вона зібралася та пішла прогулятися. Лише б не бачити цього Пашу.

Насправді Ліка планувала розлучитися вже давно. Але все відкладала, бо їй було шкода. Все-таки вони прожили разом 5 років, і таке рішення було важким.

Проте постійне брехне чоловіка не давало їй спокою. Він часто говорив, що його підвищили на роботі, і тепер він має престижну посаду. Але насправді залишився таким же рядовим менеджером із зарплатою 20 тисяч гривень на місяць. Це стало останньою краплею в їхніх стосунках.

Зачем было брехати? Непонятно!

Ліка думала про це весь вечір. Вона не хотіла йти додому, тож вирішила залишитися у подруги. Звісно ж, Паша обірвала їй телефон дзвінками. Але вона не збиралася брати слухавку, так само як і звітувати перед ним.

– Я не розумію, Ліка. Ну, що ти за Мати Тереза така?

– В якому сенсі?

– Та я про твого Пашку. Сама ж винна. От тепер він не хоче йти.

– Та вже. Сама розумію, що була не права. Але ж не викидати його на вулицю…

– А завтра все одно виженеш. Чи ні?

– Вижену. Бо звикла дотримуватися свого слова.

– Жалієш?

– Ні, немає чого жаліти. Я ж не дитину виженю, а дорослого чоловіка, який має сам розібратися у своєму житті.

Наступного дня Ліка повернулася додому, але не побачила валізи колишнього чоловіка біля свого порога.

– Ти ще тут?

– Ліка! Де ти була? – викрикнув Паша.

– Це більше не твоя справа.

– Ти ночувала у чоловіка?

– Ще раз кажу: не твоє діло! Збирай речі й геть звідси!

Паша почав мало не ходити довкола колишньої дружини.

– Ліка, послухай, ну, я дійсно так не можу. Я ж хвилювався за тебе!

– Досить! Геть звідси, я сказала.

Але на Пашу її слова ніби не діяли. Або він робив вигляд, що не чує її.

– Я ж тобі вірність зберігав, як ти не розумієш?

Ліка зрозуміла, що ця розмова безглузда і ні до чого не приведе.

– У тебе 5 хвилин. Інакше я дзвоню в поліцію.

Але Паша не повірив, і Ліці довелося зробити те, що вона обіцяла. Колишнього чоловіка швидко виставили з речами на вихід. Бо в цій квартирі у нього не було частки й він не був тут зареєстрований.

Добре, що ця житлоплоща дісталася Ліці у спадок. Страшно навіть уявити, що могло б статися, якби квартира належала їм обом.

У такому разі Паша точно ніколи б не пішов звідси. Бо у нього завжди був залізний аргумент. Він – вірний колишній чоловік.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − сім =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

“‘I’ll Support and Help You,’ promised the 52‑year‑old man. I soon regretted letting him have more than just my heart.”

Ill be there for you, Ill help you out, he promised, his voice steady as a Sundaymorning newsreader. I should...

З життя1 годину ago

After a few dates, a 45‑year‑old woman invited me over. By dinner I regretted stepping into her flat—I wasn’t prepared for that.

I still remember that Saturday, many years ago, when I, at fortyeight, thought I ought to be a little wiser....

З життя10 години ago

The dog vanished after the incident, only to turn up at the doorstep six months later wearing a stranger’s collar.

Victor Clarke finds a tiny, shivering puppy lying on the side of the A1 in October. The little dog is...

З життя11 години ago

Well then, show your country ways! Mom smirked. But she fell silent at the sight of Vicky.

Alright, show me your countryside charm! my motherinlaw teased, stepping over the threshold of our spacious hall, bathed in the...

З життя12 години ago

A dog hauled Walter toward the crumbling ruins—what he saw left him dumbfoundedHe stumbled upon an ancient, moss‑covered stone altar pulsing with an eerie, golden light that seemed to beckon him forward.

Come on, Rusty, shall we grumbled Victor, tightening the makeshift leash hed cobbled together from an old rope. He buttoned...

З життя13 години ago

“I Want a Weekend Man, Not a Lifelong Partner – A 52‑Year‑Old’s Unfiltered Take”

28October2026 Dear Diary, Lets move in together. Why? How come? Were grownups. And thats exactly why I dont get it...

З життя16 години ago

I Downsized My Home to Support My Kids – Now They’re Too Busy to Stop ByEven though my new, snug apartment feels more manageable, I spend my evenings cooking for one while their packed schedules leave no room for a visit.

I am sixtysix, and for as long as I could remember I have believed that family is the single most...

ES1 день ago

Clara pudo devolverle a Ana su parte del estudio con una firma

Clara pudo devolverle a Ana su parte del estudio con una firma. No pudo devolverle los años en los que...