Connect with us

З життя

Миша оселилася на дачі

Published

on

На дачі завелася миша. Лариса каже, що я, як чоловік, повинен “спіймати цю мерзоту, поки вона не з’їла нашу дачу.” Я ж просто запитав, чи повинен мишей ловити кіт, чи все-таки я.

У відсутність кота його обов’язки переходять до мене, пояснила Лариса. Спати, їсти і смітити я вже навчився, тепер прийшов час полювати. Чи я, бува, не відчуваю запаху здобичі? Де мої інстинкти? Для мене здобич починається з ведмедя. Але Лариса не хоче чекати, коли з шпарин полізуть ведмеді. Вона пригрозила покликати на допомогу сусіда Івана.

Цей Іван псує мені всю дачу. Він і траву косить як грім, і корів не боїться, і дрова краде краще за мене. Тепер він ще й мишолов. Я купив сопілку в стилі пригод у Гамельні.

Зіграв «куди йде дитинство», потім полонез Огінського. Миша не відреагувала. Зате прийшла сусідка, запропонувала добити того, кого ми тут ріжемо. Тоді я зібрав пастку з труб і противаг. Інструкцію знайшов на ютубі. Ролик називається «40 мишей за три хвилини». Приманку ми купили в магазині. Лариса вибрала для миші кукурудзяні палички за 36 гривень. Я сказав «жирно буде» і взяв вівсяні пластівці за 11 гривень. Продавчиня подумала, що я шкодую для Лариси кукурудзи.

Вона вперше побачила такого ощадливого. Ютуб змальовує мишей дурними створіннями. Це не більше ніж голлівудський штамп. Справжня миша знає фізику і вміє читати. Вона екстраверт, виходить до нас подивитися на вогонь у каміні, сідає в центрі кімнати. Пастку з труб і палок вона відвідала, все з’їла і вийшла з відчуттям глибокої вдячності. Тоді я купив пастку з клейкого картону.

Миша мала прилипнути. Все розклав, насипав пластівців. Миша зжерла і картон, і клей, і пластівці. Який прекрасний апетит у цієї істоти! Я вивчив усі види капканів. (Деякі б’ють по пальцях просто так, від нудьги). Я ночував на кухні з арбалетом.

Чув іронічний сміх з-під каміну. Для нас з мишею ця дача стала замалою. А потім вона потонула. В унітазі. Сама. Коли в Лариси гарний настрій, вона каже, що миша хотіла пити і послизнулася.

Якщо Ларису розсердити, то миша утопилася, бо жити зі мною нестерпно. Насправді ж, спрацювала сопілка. Не одразу, бо я не Діззі Гіллеспі, і не можу топити клієнтів з двох нот.

Так уперше хтось помер від моєї музики, як і передбачала Лариса.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × два =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...