З життя
Миша завітала на дачу
На дачі завелася миша. Лариса каже, що я, як чоловік, повинен “зловити цю гидоту, поки вона не з’їла наше господарство”. Я лише уточнив, чи мишей повинен ловити кіт, чи все ж таки я.
У відсутності кота його обов’язки переходять до мене, пояснила Лариса. Спати, їсти і лайно робити я вже навчився, настав час полювати. Або я не чую запаху дичини? Де мої інстинкти? Для мене дичина починається з ведмедя. Але Лариса не хоче чекати, коли з щілин полізуть ведмеді. Вона пригрозила покликати на допомогу сусіда Янка.
Цей Янко псує мені все на дачі. Він і траву косить як Зевс, і корів не боїться, і дрова краде краще за мене. Тепер він ще й мишолов. Я купив сопілку в дусі події в Гамельні.
Зіграв «Куди йде дитинство», потім полонез Огінського. Миша не відреагувала. Натомість прийшла сусідка, запропонувала добити того, кого ми тут ріжемо. Тоді я зібрав пастку з труб і противаг. Інструкцію знайшов на ютубі. Відео називається «40 мишей за три хвилини». Приманку ми купили в магазині. Лариса обрала для миші кукурудзяні палички за 40 гривень. Я сказав «жирно буде» і взяв вівсяні пластівці за 12 гривень. Продавчиня вирішила, що я шкодую для Лариси кукурудзи.
Вона вперше побачила такого скнари. Ютуб малює мишей недолугими тваринами. Це не більше ніж голлівудський штамп. Справжня миша знає фізику і вміє читати. Вона екстраверт, виходить до нас, щоб подивитися на вогонь у каміні, сідає в центрі кімнати. Пастку з труб і палок вона відвідала, все з’їла і вийшла з почуттям глибокої вдячності. Тоді я купив пастку з липкого картону.
Миша мала прилипнути. Все розклав, насипав пластівців. Миша з’їла і картон, і клей, і пластівці. Такий прекрасний апетит у людини. Я вивчив всі види капканів. (Деякі б’ють по пальцях просто так, від нудьги). Я ночував на кухні з арбалетом.
Чув іронічний сміх з-під каміна. Для нас з мишею ця дача стала занадто тісною. А потім вона потонула. У вбиральні. Сама. Коли в Лариси гарний настрій, вона каже, що миша хотіла пити та посковзнулася.
Якщо Ларису роздратувати, то миша втопилася тому, що жити зі мною нестерпно. Насправді, спрацювала сопілка. Не одразу, бо я не Діззі Гіллеспі, і не можу топити клієнтів з двох нот.
Так вперше хтось загинув від моєї музики, як і передбачала Лариса.
