«На що витріщився, дідусю?» — гукнув мажор, штовхнувши відро з ягодами. Але коли він зрозумів, ХТО насправді цей «просто старик» біля дороги — його життя поділилося на ДО і ПІСЛЯ.

“Чого витріщився, діду?” кинув мажор, штовхнувши відро з ягодами. Але коли він побачив, ХТО насправді був цей «звичайний дідусь» біля траси його життя розділилося на ДО і ПІСЛЯ.
Сонце вже хилилося до заходу, забарвлюючи небо в багряно-золоті тони, коли по широкій магістралі, що прорізала серце мегаполісу, мчав розкішний чорний позашляховик. Його потужний двигун ревів, немов звір на волі, а колеса ледь торкалися асфальту, залишаючи за собою лише легкий шлейф пилу. За кермом сидів Ігор молодий, амбітний, у дорогому костюмі, з діловим портфелем на сидінні. Кожен його рух випромінював рішучість, кожна думка була спрямована на одну ціль: найважливіша зустріч із впливовим бізнесменом, яка могла назавжди змінити його карєру.
Переговори тяглися місяцями безкінечні дзвінки, листування, спроби домовитись. І ось настав момент істини. Ігор відчував, як серце билося в грудях не від страху, а від азарту, від відчуття, що він на порозі чогось великого. Він не міг запізнитися. Ні за яку ціну. Він уявляв, як підписує контракт, як піднімають тост за успіх, як його імя починають поважати в бізнес-колах.
Та саме в цей напружений момент задзвонив телефон. На екрані «Мама». Ігор скрипнув зубами. Він знав: якщо не відповість, вона дзвонитиме знову і знову. Неохоче він натиснув кнопку.
Ало, мам, я за кермом, різко сказав він, намагаючись говорити спокійно, але в голосі вже лунала дратівливість.
Ігорю, слухай, я тут з Лідою у салоні була, почувся звичний, навязливий голос. Уяви, їй косметолог сказала, що в неї шкіра, як у двадцятирічної! А я, до речі, теж…
Мам, мені зараз не до цього! перебив він, сильніше натискаючи педаль газу. Я на трасі, їду на важливу зустріч!
Ой, на трасі? раптом оживилася вона. Тоді, сину, купи мені домашніх яєць, гаразд? Он ж, біля дороги бабусі часто продають, свіжі, натуральні. Я тобі вареників напеку!
Ігор закатив очі. Яйця? Зараз? У його голові не було місця для сметани, бабусиних рецептів і вареників. Він жив у світі цифр, стратегій, мільйонних угод. Але, щоб швидше позбутися розмови, буркнув:
Гаразд, мам, куплю. Тільки відчепись.
Він поклав слухавку, відчуваючи, як злість закипає всередині. «Як можна бути настільки далекою від реальності? подумав він. Я на межі успіху, а вона про яйця!»
За кілька хвилин він помітив біля узбіччя діда й бабуЗа кілька років Ігор забув про мільйонні угоди, і тепер, посміхаючись, продавав смородину біля тої самої траси разом із дідом Василем.