На весілля не запрошуєш, доню? Встидаєшся мене?

— То на весілля не запросиш, доню? Соромишся мене?

Оксана вперше закохалася у свого одноклассника Дениса в одинадцятому класі. Він був звичайним, нічим не визначним хлопчаком. А після літніх канікул раптом витягнувся, плечі роздались. Одного разу на уроці фізкультури вона підвернула ногу. Денис на руках відніс її до медпункту. Вона притискалася до нього, раптом помітивши, який він сильний і гарний.

З того дня вони вже не розлучалися. Навесні Оксана дізналася, що вагітна. Після випускних іспитів вони одружилися. Денис не став вчитися далі, пішов працювати на будівництво. Перед самим Новим роком Оксана народила донечку Марійку. Денис допомагав молодій дружині: гуляв з донькою, поки Оксана прала, готувала або просто висипалася. Навесні він пішов до армії.

А потім нова біда — батько раптом пішов від матері Оксани до іншої жінки. Мама не пережила. Почала в’янути, втратила інтерес до життя. У неї діагностували стрімкий рак, і через два місяці вона померла. Оксана залишилася з малюком сама. Свекруха іноді приходила, докоряла їй, що вона себе запустила, у квартирі безлад, дитина недоглянута. Але допомогти не пропонувала.

Сусідка-старушка вступилася за Оксану. Попросила прибирати у себе в квартирі та ходити за продуктами за невелику платню. Заодно погодилася дивитися за малечею.

Оксана виживала, як могла. Нарешті Денис повернувся з армії. Але він прийшов, щоб сказати, що їхнє весілля було помилкою, дитяча любов минула, що в молодості вони наробили дурниць. Звинуватив її, що вона своєю вагітністю зв’язала його по рукам і ногам. А він хоче вчитися далі.

Оксана залишилася сама з маленькою Марійкою. І нікого поруч, кому б поскаржитися, попросити допомоги, поплакати. Вона вибивалася з сил, піднімаючи доньку сама. А Марійка виросла справжньою красунАле одного дня Марійка, побачивши матір у новій сукні, зі сльозами в очах вимовила: “Мамо, ти така гарна, а я так довго тебе не бачила…”