Connect with us

З життя

Наш ребёнок важнее: как жена брата хотела выгнать Александра из его комнаты

Published

on

В одном из спальных районов Санкт-Петербурга в просторной трёхкомнатной квартире жила обычная семья: родители, их младший сын Владимир и старший – Дмитрий с женой Светланой и новорождённым сыном. Владимиру, парню двадцати двух лет, повезло – его комната выходила на солнечную сторону, была уютной, хоть и чуть меньше остальных.

Дмитрий с женой ютились в помещении побольше, но там вечно гулял сквозняк, и бельё сушили именно на их балконе. И вот в один день Света решила поговорить с Владимиром:

— Володя, у нас же малыш, — начала она сладким голосом. — Может, поменяемся комнатами? У тебя так светло, а у нас и сырость, и темнота… Ребёнок же страдает!

Владимир только бровь поднял. «Сырость» – это было сильно сказано, ведь до этого никто не жаловался. Его комната была меньше, зато квадратной формы, без лишних сквозняков и постороннего движения. А у Димы с женой – постоянный людской поток: то бельё забрать, то инструменты, то покурить выйти.

— Да у вас же площадь больше! — не унималась Света. — Если холодно – окна запень, не боги горшки обжигают!

Владимир почувствовал, как внутри закипает. Всё это под маской заботы о ребёнке, но суть-то ясна – вытеснить его с комфортного места. Дмитрий же молчал, будто и не его это дело. И ведь даже не пытался найти другое жильё, хотя зарплата позволяла снимать что-то скромное.

— Нет, — твёрдо ответил Владимир. — Моя комната – моё единственное личное пространство. Родителям – их комната, вам – ваша. Меняться не буду.

После этого в доме повисло напряжение. Света перестала с ним разговаривать, ходила, будто он её предал. Дмитрий делал вид, что ничего не происходит. Родители предпочитали не вмешиваться. Но Владимир не сдавался. Он понимал, что это манипуляция.

— Я не против помочь, — объяснил он другу позднее. — Но почему за мой счёт? Почему я должен жертвовать своим комфортом, если они даже не пытаются решить проблему иначе?

Он был прав. Личные границы – это важно в любом возрасте. Даже если живёшь с родителями. Даже если у родных появился ребёнок.

Света обиделась – её план не сработал. Но Владимир не чувствовал вины. Иногда нужно просто сказать «нет», чтобы сохранить себя и своё достоинство. Ведь уступать тем, кто действует исподтишка, – значит поощрять несправедливость.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 20 =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Мій ювілей пропустили, подарована квартира для них виявилась замалою

До свого шістдесятиріччя я готувалася з особливою турботою. Днями обдумувала кожну дрібницю: склала меню, закупила продукти, наперед приготувала улюблені родинні...

З життя10 хвилин ago

Їду відпочивати і няньчитися ні з ким не буду: Чому свекруха залишила нас у скруті

У кожній родині бувають свої труднощі. Дехто ділить спадщину з лютью, дехто бореться із залежностями або пробачає зради, а дехто...

З життя20 хвилин ago

Їду відпочивати, і ніхто мені не буде заважати!: Свекруха залишила нас у скрутному становищі

У кожній родині бувають свої складнощі. Десь ділять спадщину з лютью, десь бороняться від п’янства або пробачають зради, десь люди...

З життя57 хвилин ago

Повернути минуле кохання через 30 років виявилося запізно

Мені 54, і в мене нічого не лишилось. Звати мене Віктор. З моєю дружиною Оленою ми прожили разом тридцять років....

З життя58 хвилин ago

Через 47 років шлюбу чоловік раптово заявив про бажання розлучитися: це стало для мене шокуючим ударом, від якого важко відійти

Після 47 років шлюбу мій чоловік раптом заявив, що хоче розлучення. Його слова стали для мене ударом, від якого досі...

З життя1 годину ago

«Не сказала ни слова плохого, а она стала чужой: как невестка отдалила меня от семьи»

Меня зовут Галина Ивановна, мне шестьдесят три года, и уже который год я терзаюсь от осознания, что превратилась в чужого...

З життя1 годину ago

Два роки мовчання: моя донька зникла з мого життя перед моїм 70-річчям

Минуло два роки. Відтоді моя донька жодного разу не зателефонувала, не надіслала навіть найкоротшого повідомлення. Вона більше не бажає мене...

З життя1 годину ago

Свекруха прийшла жити до нас: Я зібрала речі і поїхала до батьків

Мене звати Оксана. П’ять років тому ми з чоловіком, Олегом, купили квартиру в містечку під Житомиром, мріючи про щасливе сімейне...