Connect with us

З життя

Наше швидке щастя та гірке розчарування: зрада і розлучення після двох дітей.

Published

on

Ми з чоловіком одружилися дуже рано, я тільки-но закінчила школу. Павло на той час вже добре заробляв та підтримував родину. Для мене ті суми грошей здавалися космічними. Різниця у віці в нас була шість років.

Майже одразу після весілля я подарувала чоловікові сина. А через два роки – донечку. Ми жили в його двокімнатній квартирі. Впоратися самій із двома дітьми було нелегко, але мені дуже допомагала моя свекруха Ірина Іванівна. Вона завжди приходила на допомогу у потрібний момент. Я їй безкінечно вдячна.

Господинею я була гарною, завжди смачно готувала, в квартирі панували чистота й затишок. Коли донечці виповнилося два роки, я почала працювати в дитячому садку нянею. Зарплата була невелика, проте це були свої гроші.

Згодом я більше зосередилася на дітях, дарувала їм усе своє тепло, а про себе почала забувати. Думаю, багато мам робить таку помилку. Я раділа речам, які віддавали родичі, перестала використовувати косметику та перестала про себе дбати. Помітила, що мій чоловік став до мене холоднішим. Він часто затримувався на роботі, вдома майже не спілкувався. Ми віддалилися один від одного.

Одного дня Павло прийшов додому і зізнався, що увесь цей час зраджував мені і хоче розлучення. Я була шокована і пролила багато сліз. Але моя свекруха не дала мені занепасти: витягла мене до торговельного центру, щоб поновити гардероб. Купівля одягу і косметики допомогли мені відчувати себе краще. Відвідали також салон краси. Я почала знову подобатись собі.

Згодом Павло помітив зміни і повернувся до мене. Все почало налагоджуватися, і до розлучення справа не дійшла. Я безмежно вдячна моїй свекрусі за підтримку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − тринадцять =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Я зможу впоратися самотужки

Я доведу, що обійдуся без нього Коли мій чоловік, Тарас, кинув мені в обличчя: «Оленко, я без тебе проживу, а...

З життя4 хвилини ago

Втеча від свекрухи: шлях додому

Сьогодні я пішла від свекрухи до мами. Коли моя свекруха, Наталя Миколаївна, оголосила: “Олесю, угода є угода, бери кредит!”, я,...

З життя7 хвилин ago

«Без змін у житті – без нашої підтримки: попередила доньку, що допомоги не буде, поки вона не залишить неробу»

У нашому будинку кожен день наповнений сварками – не між мною та чоловіком, а через зятя. Ця людина, яку моя...

З життя10 хвилин ago

Ми відмовляли собі в усьому заради щастя доньок. Чому ж тепер я стикаюся з їхньою байдужістю?

Ми відмовляли собі в усьому, аби наші доньки ні в чому не потребували. Невже я заслужила таку байдужість від власних...

З життя18 хвилин ago

Родительская “помощь

— Пока тебе не исполнится восемнадцать, я буду давать тебе деньги — небольшие, на еду, на одежду, хватит. А потом...

З життя20 хвилин ago

Я втекла з дому, втомившись від докорів за не допомогу брату — і не шкодую

Ось історія, переказана для українського контексту: Мама звинувачує мене, що не допомагаю з хворим братом — я втекла з дому...

З життя47 хвилин ago

Родительская “помощь

— Пока тебе не исполнится восемнадцать, я буду давать тебе деньги — небольшие, на еду, на одежду, хватит. А потом...

З життя48 хвилин ago

Ми відмовляли собі у всьому, щоб діти ні в чому не потребували. Хіба я заслужила таку байдужість від власних дітей?

Ми жертвували собою заради своїх доньок, щоб вони ні в чому не знали потреби. Невже я заслужила таку байдужість від...