Connect with us

З життя

Наше швидке щастя та гірке розчарування: зрада і розлучення після двох дітей.

Published

on

Ми з чоловіком одружилися дуже рано, я тільки-но закінчила школу. Павло на той час вже добре заробляв та підтримував родину. Для мене ті суми грошей здавалися космічними. Різниця у віці в нас була шість років.

Майже одразу після весілля я подарувала чоловікові сина. А через два роки – донечку. Ми жили в його двокімнатній квартирі. Впоратися самій із двома дітьми було нелегко, але мені дуже допомагала моя свекруха Ірина Іванівна. Вона завжди приходила на допомогу у потрібний момент. Я їй безкінечно вдячна.

Господинею я була гарною, завжди смачно готувала, в квартирі панували чистота й затишок. Коли донечці виповнилося два роки, я почала працювати в дитячому садку нянею. Зарплата була невелика, проте це були свої гроші.

Згодом я більше зосередилася на дітях, дарувала їм усе своє тепло, а про себе почала забувати. Думаю, багато мам робить таку помилку. Я раділа речам, які віддавали родичі, перестала використовувати косметику та перестала про себе дбати. Помітила, що мій чоловік став до мене холоднішим. Він часто затримувався на роботі, вдома майже не спілкувався. Ми віддалилися один від одного.

Одного дня Павло прийшов додому і зізнався, що увесь цей час зраджував мені і хоче розлучення. Я була шокована і пролила багато сліз. Але моя свекруха не дала мені занепасти: витягла мене до торговельного центру, щоб поновити гардероб. Купівля одягу і косметики допомогли мені відчувати себе краще. Відвідали також салон краси. Я почала знову подобатись собі.

Згодом Павло помітив зміни і повернувся до мене. Все почало налагоджуватися, і до розлучення справа не дійшла. Я безмежно вдячна моїй свекрусі за підтримку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × п'ять =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Прощавай, мамо: я забираю свої ключі і більше не повернуся

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Оксана познайшлася з Олегом...

З життя57 хвилин ago

Вартість щастя

**Ціна щастя** Ярослав лежав на дивані, закривши очі й прислухаючись до звуків у квартирі та за вікном. Крізь склопакети з...

З життя2 години ago

Вибір, що змінює все

**Важке рішення** — Ба, я не хочу кашу, — тихо підсунув від себе тарілку Макарко, не відводячи очей від Оксани....

З життя3 години ago

Не чекай на вибачення!

14 червня 2024 року “Нема в тебе нічого, чим могла б виправдатись переді мною”, – випалила я, різко вказуючи рукою...

З життя3 години ago

Сімейний ідеал

Ідеальна родина — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Світлана. — Чого? Моїх батьків? — спитав Олег і взяв...

З життя4 години ago

Приют надії

Дім для Олени Олег завжди пишався старшим братом і з дитинства наслідував його. За столом їв те саме, що й...

З життя4 години ago

Підходь до мене…

Іди до мене… Оксана Терниченко ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була пухкенькою і заздрила струнким одноліткам. Скільки вона не...

З життя5 години ago

Перший крок — найскладніший

Перший блин комом Маринка була гарненькою дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираєм,...