Connect with us

З життя

«Не было сил помочь матери, а на судебные разбирательства нашлись!»

Published

on

«Не могла ухаживать за матерью, а вот судиться со мной – на это силы нашлись!»

Моя вселенная в детстве звалась бабушкой. Это она растила меня, учила жизни, залечивала сбитые коленки, когда я падала, и прижимала к груди, если мама снова исчезала в погоне за своей «судьбой». Мать вечно скиталась — то с одним мужчиной, то с другим, и мне в её мире места не было. Она появлялась на день-другой, с пустыми фразами и холодным взглядом, будто случайная гостья, а потом снова растворялась.

А бабушка… Она была всем. Матерью, подругой, опорой. Отдавала мне последнее — время, душу, последние гроши. Даже когда я уехала учиться в Санкт-Петербург, её голос по телефону оставался самым родным звуком на свете. Но судьба распорядилась иначе — бабуля тяжело заболела, и ей срочно понадобился уход. Я бросила институт и вернулась в Москву. Денег не хватало, и я умоляла мать помочь. В ответ — только стоны:

— Я сама еле дышу… Давление, сердце, ноги… Ты даже не представляешь, как мне плохо. Скоро и сама слечь могу!

Каждый раз, слушая это, я не понимала: зачем говорить, если помогать она не собиралась? Бабушка, видя моё смятение, однажды прошептала:

— Это она алиби себе готовит. Чтобы потом никто не спросил, почему мать бросила. Ведь она, видишь ли, сама «чуть жива».

Так и вышло. Мать твердила о своей «слабости», но стоило бабушке оформить на меня квартиру, а через два года умереть — и началось. Мама, словно сбросив все хвори, рванула в суд. Якобы я «одурманила» бабушку, та была «не в себе», и завещание надо отменить. И понеслось! Иски, вызовы, заседания… Я недоумевала — откуда столько сил? Ещё вчера она еле ковыляла, а теперь носится по судам, как молодая.

День за днём я видела её злость, жадность. Где были эти силы, когда бабушке нужна была помощь? Где эта энергия, когда я, двадцатилетняя девчонка, одна таскала тяжелые кастрюли, меняла простыни, ночами дежурила у постели? Тогда мать только рыдала в телефон: «Ой, мне так плохо!» А теперь — бодра, как огурчик, всем рассказывает, как её «обокрали».

Она не провела рядом с бабушкой ни дня. Не купила ни одной таблетки. Не услышала её последний вздох, не держала её остывающие пальцы…

Перед смертью бабушка сжала мне руку и сказала:

— Я не хочу, чтобы она получила хоть рубль. Это твоё. Ты заслужила.

Я не хочу мести. Но не позволю даже родной матери растоптать последнюю волю человека, который дал мне всё. Я буду бороться — не ради квадратных метров, а ради памяти. Ради любви. Ради правды.

Пусть судится, клевещет, разыгрывает жертву. Я знаю, как было на самом деле. И пока я жива — молчать не стану.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − чотири =

Також цікаво:

З життя40 хвилин ago

Я ЗНАЙШОВ ПАМПЕРСИ У РЮКЗАКУ СВОГО 15-РІЧНОГО СИНА — СЛІДУВАЛА ЗА НИМ І ЗНАЙШЛА ТЕ, ЩО ЗМІНИЛО ВСЕ

Останні кілька тижнів мій 15-річний син, Тарас, поводився… якось інакше. Він не був грубим чи бунтівним, просто відстороненим. Повертався зі...

З життя49 хвилин ago

Трансформація юності

Оксана йшла додому виснажена та спустошена. В одній руці вона тримала сумку, в іншій – пакет із продуктами, купленими по...

З життя2 години ago

Щасливі зміни

Щасливі зміни Вийшовши з під’їзду, Оксана Степанівна зупинилася. Прищуреними очима оцінила небо, чи не збирається дощ, і лиш тоді ледь...

З життя2 години ago

Повернення додому

**Повернення** “Оленко! Де ти? Оленко!” – Оксана влетіла в хату, окинула очима порожню кімнату та вискочила на ґанок, стукаючи підборами...

З життя3 години ago

Коли є секрети на поверхні

Ось як у мене в щоденнику з’явився цей запис… Володимир під’їхав до старої хрущовки та припаркувався так, щоби номери не...

З життя3 години ago

Прощавай, коханий, пам’ятай про мене…

Віктор зупинив авто неподалік від високого металевого паркану. Колись тут був дерев’яний штахет. Засумнівався — чи не помилився? Ні, другий...

З життя4 години ago

Вона вважала його просто бідним калікою! Щодня ділилась із ним їжею… Але одного ранку все змінилося!

Думала, що це просто бідний каліка-жебрак! Вона годувала його щодня зі своїх скупих запасів… Та одного ранку все змінилося! Це...

З життя4 години ago

Я віддала тебе добровільно, а вона навіть не вагалася забрати.

— Я сама віддала тебе їй, своїми руками. А вона не погребувала, взяла… — Марічко, вітаю. Чому так терміново потрібна...