Connect with us

Storie di vita

Неймовірний випадок з таксистом, що вразив мене до глибини душі.

Published

on

На днях я викликала таксі, і за мною приїхала людина, яка вразила мене до глибини душі. Вразила настільки, що вже другий день всім про нього розповідаю: сідаю в машину, водій усміхається, а я займаюся своїми справами в телефоні.

– Вам не надмірно прохолодно?
– Ні, дякую, усе добре.
– Чи не змерзли ви?
– Ні, справді, все чудово.
– Хочете цукерок? Я щойно купив їх у магазині. Такі смачні! Желейні просто обожнюю. Хоча зазвичай не пропоную пасажирам, це може бути нетактовно. Але вам захотілося. Я зрозумію, якщо відмовитеся. Хочете?
– Хочу!

Він віддав мені цілу коробку. Я пожартувала, що тепер знаю, чому у нього такий високий рейтинг. Зупинилися на світлофорі, повз машину бігали продавці з квітами.

– Любите квіти?
– Люблю.

Зупинив продавців, купив мені букет.

Я була від цього в захопленні – так приємно їхати, усміхаючись. Поки намагаюся зрозуміти, що відбувається, бо ще зранку була сонною. Заговорили про дітей. У нього дочка навчається на другому курсі університету в Польщі. І тут він говорить фразу, від якої моя щелепа ледве не впала:

«От знаєте, Зоя, я просто кайфую від того, що в мене є дитина, дружина, робота. Мене це справді тішить. От дзвонить дочка, просить кошти на якісь речі. Ну, вона ж у Польщі, сумує. А я поповнюю їй картку, і так добре на душі стає. Просто кайф! Що я вдалося щось добре для дитини своєї зробити. Уявляю, як вона собі щось там купляє, або піцу замовляє з друзями – на все вистачає. І мені від цього так тепло.

А ще знаєте, коли дружину відвожу на манікюр (на секундочку, так?), я розраховуюсь сам. І від цього також кайфую! Вона ж мені потім цей манікюр ще два тижні показуватиме й усміхатиметься. І мені від цього так добре, навіть не уявляєте. Я ж сім’ї щось добре зробив! І від цього на душі так тепло».

На цьому етапі я вже забула про усі вхідні у своєму телефоні.

«А ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! Дивлюся на перехожих — ледь бачу усміхнених людей. Усі такі похмурі й стурбовані. Ви взагалі перша, хто мені усміхнувся за останні декілька днів.

Зустрів недавно знайомих. У них двоє дітей — у першому й третьому класах. Вони скаржаться, як це дорого — зібрати дітей до школи, купити все необхідне, підручники, форму, курси…”

Я запропонував рішення. Знаєте яке?

Сказав, нехай йдуть у найближчий дитячий будинок і віддадуть туди дітей, якщо вони для них – проблема. І не буде у вас проблем ані зі школою, ані з підручниками. Вони у відповідь — “ні, ну як це… так не можна… ми ж їх любимо, це ж наші діти…”

Ну от ваші діти — значить, дякуйте за те, що Бог послав здорових, живих, красивих дітей. Багато людей мріють про це і готові на все заради цього, а у вас це вже є. Подарунок долі.

Любіть їх — робіть усе для них. І робіть так, щоб вони про це “все” навіть не дізнавалися. Не любите — віддайте до дитячого будинку. Чого ви скаржитеся?

Такі щасливі люди, а зовсім свого щастя не помічають. І у більшості так, правда?…”

Він далі ще щось розповідав. Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в голові крутилися фрази “оплачую манікюр дружині і кайфую”, “роблю щось для дитини і кайфую”.

Зрозуміла, що цей водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить у жодний ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його немає на обкладинках. Інтерв’ю з ним не знімають. Він навіть не заробляє стільки, скільки я.

Але в ньому більше життя, ніж у всіх інших! Любові, світла — справжнього, не телевізійного! — більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі. Я дивилася на чоловіків з мого оточення і думала, що це нормально.

Бути завжди з кислим обличчям (бо ж ти у великому бізнесі), або не усміхатися, бути завжди зайнятим і незадоволеним, не вміти кайфувати, або казати жінкам «ооо, знову на свої салони гроші витягуєш з мене», або ставитися до життя, як до боротьби та випробування.

Я вийшла з машини з квітами, цукерками і в супроводі 100500 компліментів. Цікаво, він так масштабує свій світ на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прям ясно! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.

Я таких інсайтів та просвітлення після тренінгів ніколи не отримувала. Учитель поруч!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + чотири =

Також цікаво:

Storie di vita1 годину ago

Qualche giorno fa mia figlia mi ha telefonato mentre stavo sistemando la cucina.

A una certa età, il programma ideale per il sabato sera è un pigiama comodo, una tisana calda e nessuno...

EN2 години ago

The $150 the Churro Cart Made Off Kate Hudson’s Kiss Scene on Ninth Avenue

I've run my cart on the corner of West 45th and Ninth for eleven years. Coffee, churros, the occasional bacon-egg-and-cheese...

EN3 години ago

Seven Years in the Shadows, One Night of Courage

At one in the morning, a boy walked into the police station on Elm Street in Rockford, Illinois. He gripped...

EN5 години ago

The Dog Who Knocked Over a Folding Table on East Passyunk

I run the front counter at a vet clinic on East Passyunk in South Philly, and most of what I...

Storie di vita6 години ago

Quando erano piccoli, desideravo continuamente qualche minuto di silenzio.

«Figli miei, quando non ci sarò più, promettetemi che non diventerete degli estranei che si incontrano soltanto ai funerali.» È...

Storie di vita6 години ago

Quando non ci sarò più, chi riunirà i miei figli attorno alla stessa tavola? Il desiderio di una madre per il loro futuro

Vorrei dire loro qualcosa che forse non sono mai riuscita a esprimere fino in fondo, perché noi mamme, a volte,...

EN7 години ago

The Coat I Never Brought Back to Walter Hayes

I was standing on a folding stage behind a ribbon the color of a stop sign, and a reporter from...

Storie di vita9 години ago

Mi chiamo Patrizia, ho cinquantotto anni e vivo vicino a Ferrara. Quando ho sposato Roberto, avevo soltanto ventotto anni.

Dopo trent’anni di matrimonio, mio marito mi ha annunciato di aver finalmente conosciuto il vero amore. Mi sono chiesta che...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.