Неймовірний випадок з таксистом, що вразив мене до глибини душі.

На днях я викликала таксі, і за мною приїхала людина, яка вразила мене до глибини душі. Вразила настільки, що вже другий день всім про нього розповідаю: сідаю в машину, водій усміхається, а я займаюся своїми справами в телефоні.

– Вам не надмірно прохолодно?
– Ні, дякую, усе добре.
– Чи не змерзли ви?
– Ні, справді, все чудово.
– Хочете цукерок? Я щойно купив їх у магазині. Такі смачні! Желейні просто обожнюю. Хоча зазвичай не пропоную пасажирам, це може бути нетактовно. Але вам захотілося. Я зрозумію, якщо відмовитеся. Хочете?
– Хочу!

Він віддав мені цілу коробку. Я пожартувала, що тепер знаю, чому у нього такий високий рейтинг. Зупинилися на світлофорі, повз машину бігали продавці з квітами.

– Любите квіти?
– Люблю.

Зупинив продавців, купив мені букет.

Я була від цього в захопленні – так приємно їхати, усміхаючись. Поки намагаюся зрозуміти, що відбувається, бо ще зранку була сонною. Заговорили про дітей. У нього дочка навчається на другому курсі університету в Польщі. І тут він говорить фразу, від якої моя щелепа ледве не впала:

«От знаєте, Зоя, я просто кайфую від того, що в мене є дитина, дружина, робота. Мене це справді тішить. От дзвонить дочка, просить кошти на якісь речі. Ну, вона ж у Польщі, сумує. А я поповнюю їй картку, і так добре на душі стає. Просто кайф! Що я вдалося щось добре для дитини своєї зробити. Уявляю, як вона собі щось там купляє, або піцу замовляє з друзями – на все вистачає. І мені від цього так тепло.

А ще знаєте, коли дружину відвожу на манікюр (на секундочку, так?), я розраховуюсь сам. І від цього також кайфую! Вона ж мені потім цей манікюр ще два тижні показуватиме й усміхатиметься. І мені від цього так добре, навіть не уявляєте. Я ж сім’ї щось добре зробив! І від цього на душі так тепло».

На цьому етапі я вже забула про усі вхідні у своєму телефоні.

«А ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! Дивлюся на перехожих — ледь бачу усміхнених людей. Усі такі похмурі й стурбовані. Ви взагалі перша, хто мені усміхнувся за останні декілька днів.

Зустрів недавно знайомих. У них двоє дітей — у першому й третьому класах. Вони скаржаться, як це дорого — зібрати дітей до школи, купити все необхідне, підручники, форму, курси…”

Я запропонував рішення. Знаєте яке?

Сказав, нехай йдуть у найближчий дитячий будинок і віддадуть туди дітей, якщо вони для них – проблема. І не буде у вас проблем ані зі школою, ані з підручниками. Вони у відповідь — “ні, ну як це… так не можна… ми ж їх любимо, це ж наші діти…”

Ну от ваші діти — значить, дякуйте за те, що Бог послав здорових, живих, красивих дітей. Багато людей мріють про це і готові на все заради цього, а у вас це вже є. Подарунок долі.

Любіть їх — робіть усе для них. І робіть так, щоб вони про це “все” навіть не дізнавалися. Не любите — віддайте до дитячого будинку. Чого ви скаржитеся?

Такі щасливі люди, а зовсім свого щастя не помічають. І у більшості так, правда?…”

Він далі ще щось розповідав. Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в голові крутилися фрази “оплачую манікюр дружині і кайфую”, “роблю щось для дитини і кайфую”.

Зрозуміла, що цей водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить у жодний ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його немає на обкладинках. Інтерв’ю з ним не знімають. Він навіть не заробляє стільки, скільки я.

Але в ньому більше життя, ніж у всіх інших! Любові, світла — справжнього, не телевізійного! — більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі. Я дивилася на чоловіків з мого оточення і думала, що це нормально.

Бути завжди з кислим обличчям (бо ж ти у великому бізнесі), або не усміхатися, бути завжди зайнятим і незадоволеним, не вміти кайфувати, або казати жінкам «ооо, знову на свої салони гроші витягуєш з мене», або ставитися до життя, як до боротьби та випробування.

Я вийшла з машини з квітами, цукерками і в супроводі 100500 компліментів. Цікаво, він так масштабує свій світ на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прям ясно! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.

Я таких інсайтів та просвітлення після тренінгів ніколи не отримувала. Учитель поруч!