Connect with us

З життя

Немає нічого жахливішого у цьому світі…

Published

on

Немає нічого страшнішого на світі…

“Ну що, у Дениса все добре. Виписую в садочок.” Лікарка простягла Олені довідку. “Не хворій більше, Дениску.”

Хлопчик кивнув і подивився на маму.

“Підемо.” Олена взяла сина за руку, біля дверей озирнулася. “До побачення.”

“До побачення,” повторив за нею Денис.

У коридорі Олена посадила сина на стілець і пішла у роздягальню за верхнім одягом. Денис весело дригав ніжками і з цікавістю оглядав інших дітей. Вони вдяглися, Олена зав’язала шарфик на шиї сина.

“Завтра в садочок. Сумував?” – спитала вона.

“Звичайно!” – радісно відповів Денис.

Вони вийшли з дитячої поліклініки й пішли засніженою вулицею до автобусної зупинки.

“Мамо! Ну мамо…” Денис тягнув маму за руку.

“Що?” – зірвалася вона з думок про те, що завтра, нарешті, вийде на роботу, що життя знову піде своєю чергою.

Вона простежила за поглядом сина й побачила жінку з відкритою коляскою. У ній сидів хлопчик віком Дениса, з роззявленим ротом, із якого струмочком стікала слина, і порожнім поглядом.

Олена одразу відвела очі.

“Мамо, чому хлопчик у колясці? Він же великий,” – тихо спитав Денис.

“Він хворий,” – відповіла вона.

“Але мене ж ти не возила в колясці, коли я хворів?” – не вгавав син.

“Підемо швидше. Він по-іншому хворий.” Олена глянула на жінку з коляскою, що віддалялась, і потягла сина до зупинки.

Після народження Дениса вона не могла дивитися на хворих дітей, мимоволі приміряючи їхню долю на себе. Жалість наповнювала серце. На матерів вона дивилася зі співчуттям. Вони доглядали за хворими дітьми самі. Чоловіки частіше не витримували й пішли. Добре, якщо поряд були родичі.

А вона змогла б так? Взяла б на себе цей непосильний тягар? Чи залишила б дитину в пологовому будинку? Свого Дениса? Ні, ніколи. Навіть думати про такий вибір було страшно.

Вони їхали додому автобусом, а Олена згадувала…

***

Колись вона була гарненькою й веселою. Зустрічалася з хлопцями, але заміж не поспішала, а вже про дітей взагалі не думала. Але час йшов, подруги повиходжували заміж, деякі встигли вже не по одному разу, у когось діти вчилися в школі. Рідні й знайомі при зустрічі питали, чи не вийшла вона заміж, і робили здивовані обличчя, почувши відповідь.

З часом їй теж захотілося родини, дітей. Вона зрозуміла, що готова прати й готувати коханому чоловікові, возитися з малям, гуляти з коляскою разом із іншими мамами. Але ті, хто їй подобався, були або одружені, або, маючи за плечима невдалий шлюб, не поспішали у нові стосунки. А ті, кому подобалася вона, не подобалися їй. Вічна історія невідповідностей.

А одного разу Олена зустріла його. Він не підходив під критерії чоловіка, про якого вона мріяла, ніби не її тип. Але подруги й мама в один голос твердили, що час іде, що якщо не вийде заміж зараз, то ніколи вже не вийде. Треба народжувати, а вона все вибирає. Та ж вона неВони вийшли з автобуса, і Олена міцніше стиснула руку сина, усвідомлюючи, що найбільше щастя — це чути його сміх і бачити його здорові очі.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 5 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

When my grandfather walked in after I gave birth, his first words were: “Sweetheart, wasn’t the £200,000 I sent you every month enough?” My heart nearly stopped

When my grandfather entered the hospital after Id given birth, his first words took my breath away: My love, werent...

З життя1 годину ago

I Must Share My Food Equally with My Husband – If I Don’t, I’ll Be Left Hungry

Im not sure if anyone else has this issue, but lately Ive started to split food evenly with my husband....

З життя1 годину ago

William moved in with her, and her sister invited my husband and me over for a visit. When I first met her fiancé, my jaw dropped.

Emily and I had always been close since we were little, and life only brought us nearer. She moved to...

З життя2 години ago

When I returned from the supermarket, a man I had never seen before was sitting on the bench outside my front door.

So, picture this: Id just got back from the shops, and theres this bloke sitting on the bench right outside...

З життя3 години ago

After My Birth Mother Lost Her Battle with Cancer, My Dad Brought a New Woman into Our Home to Be a Mother to Me and My Siblings—I Resisted Calling Her “Mum” for Years, But Over Time, She Truly Earned That Title

After my biological mother passed away following her battle with cancer, my father decided to bring a new woman into...

З життя3 години ago

Throughout My Childhood, My Brother Treated Me Like a Servant, and the Words My Mum and Grandma Said Still Haunt Me

When I was a child, my little brother was always the apple of our mothers and grandmothers eye. They doted...

З життя4 години ago

My Mum Told Me to Get Rid of My Baby—Now I’ll Never Be Able to Have Children Again

I was just sixteen when I found out I was pregnant with a boy I cared for deeply. His name...

З життя4 години ago

The niece’s behaviour has become a source of worry for the family, as her parents have spoiled her so much that she believes herself to be a princess and treats everyone around her like servants; things have worsened now that she is about to start school, yet still relies on counting on her fingers.

My nieces behaviour became a matter of concern to our whole family, for her parents had so thoroughly indulged her...