Connect with us

Storie di vita

Неочікувана зустріч у зоомагазині з чарівною продавчинею

Published

on

Відвідав я зоомагазин, де ми мишей купували. А продавчиня там – приємна, мила блондинка середнього віку.
– Ми у вас тут мишей брали…
– Пам’ятаю. Для кота.
– Точно!
– Що, з’їв?
– Ні, ми не дали. Миші цікавіші за кота. Добрі, веселі. І ручні.
– А кіт що, дикий?
– Не те слово.
– То що з мишами?
– Ви нам з ними наповнювач продали. З чого він?
– А що?
– Розумієте, вони його їдять!
– Це ж кукурудзяні відходи. Він їстівний.
– Ааа! Я думав, що він синтетичний. Думаю, якщо вони синтетичний наповнювач їдять, може їм замість води оливи наливати?
– А чим ви їх годуєте?
– Та всім. Зерно, крупа різна. Але вони найбільше люблять ковбасу і варену яловичину.
– Ви їх ковбасою годуєте?! (обурено)
– А що, не можна?
– Хіба ви з глузду з’їхали! Печінку їм посадите! Ви ж ту ковбасу самі пробували?!
– Ні, я її для мишей купую! Звісно, пробував.
– А знаєте, з чого її роблять?!
– Звісно. Із сухожиль і туалетного паперу. Дуже смачно.
– У мене в сестри чоловік знав когось на м’ясокомбінаті, він таке розказував, з чого ту ковбасу роблять…
(у кожного є знайомий, який знає когось, хто працював на м’ясокомбінаті, і знає, з чого там роблять ковбасу)
– Отже, ковбасу мишам не можна. А м’ясо?
– Ні в якому разі!
– Ну якийсь же білок їм потрібен? Рибу?
(тут з’являється і вступає в діалог точна копія продавчині, тільки років на двадцять молодша)
– З’їхали з глузду?! Вся риба заражена паразитами!
– Може яйця?
– Там же холестерин!
– А сир?
– Ви що, не в курсі, що корів напаковують антибіотиками? Нічого молочного!
(тут я трохи запанікував від переживань)
– Слухайте, ну нічого ж не можна! А самі ви що їсте, якщо нічого не можна?
– Як що? Здорову їжу. Овочі, фрукти. Кашки.
– Серйозно?
– А що?
– Перевіряли ви ці овочі-фрукти? Там нічого натурального не залишилось: одна радіація, пластик і пестициди!
– Та заспокойтесь!
– Ось вам! Ви вже так про здоров’я дбаєте, купіть собі прилад, який копійки коштує. Побачите, у будь-якому помідорі фони більше, ніж у Чорнобилі!
– Ой, та йди ти!
(продавчині переглядаються і трохи блідніють)
– А кашки ваші? Це ж зерно. Знаєте, що сьогодні основний постачальник зерна у світі?
– Так! (у голосі гордість за державу)
– І це вас не насторожує?
– А що таке?
– Самі подумайте! Щоб досягти таких результатів, скільки хімії в ґрунт влити треба? Та ви таку кашку їсте, що після неї щур у ковбасі просто мармеладка!
Коли я пішов, вони стояли з відкритими ротами і дивилися одна на одну. Напевно, тепер загинуть з голоду.
Повернувся додому, налив чаю, зробив бутерброд із ковбасою. Миші обурено заскребли по склу.
– Вам не можна! – чавкаючи, повідомив я мишам.- Ковбаса шкідлива. Їжте свою кукурудзяну підстилку.
Миші набрячилися і насупилися. Чорна злобно оскалилася, а руда згорнулася в клубок і тихенько заплакала.
– Та і гаразд із вами! – сказав я. – Треба взяти з вас розписку, що я не несу відповідальності.
Взяв шматок ковбаси, розламав навпіл, одну частину кинув мишам, які відразу зачавкотіли, другу кинув коту, який сидів з іншого боку клітки і уважно дивився на мишей.
Кіт ковбасу навіть не понюхав. У присутності мишей у нього псувався апетит.
– Мишей з’їсти не дам! – сказав я суворо і категорично.
Кіт презирливо фыркнув, відкинув ковбасу лапою і, повільно вилявши худим задом, рушив у кімнату.
– Це ви голоду не перехопили! – крикнув я йому услід, згадавши бабусину примовку, коли ми в дитинстві не хотіли їсти кашу.
Потім відрізав собі ще шматок особливо небезпечної ковбаси, щедро полив її отруйним майонезом і зітхнув, згадавши нещасних продавчинь із зоомагазину.
“Нічого, – подумав я, – не пропадуть. У них там запаси екологічно чистого котячого корму, і на крайній випадок – їстівний кукурудзяний наповнювач”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − один =

Також цікаво:

EN20 хвилин ago

The Window I Broke for Biscuit Cost Me $612

Two days after I pulled a Pomeranian out of a locked Durango, I got a certified letter from the car's...

EN3 години ago

The Last Porch Light on Willow Creek Road

Ruth Ann Calloway hadn't planned on going to the shelter that Tuesday. She'd only stopped by the Bradenton Feed &...

Storie di vita4 години ago

Qualche tempo fa, un mercoledì mattina, mi svegliai con mille pensieri per la testa

☕ Buongiorno e buon mercoledì! A volte basta un piccolo gesto per trasformare una giornata qualunque in un ricordo prezioso....

IT6 години ago

Il campanello che Teresa si è regalata da sola

Ho settantaquattro anni e vivo da sola in un appartamento di tre stanze a Bologna, secondo piano, balcone su via...

Storie di vita9 години ago

Mio figlio mi ha comunicato la sua decisione durante il pranzo della domenica, senza nemmeno chiedermi se fossi d’accordo.

«Mamma, io e Federica abbiamo deciso di trasferirci da voi. Così sarà più comodo per tutti!» Mio figlio mi ha...

Storie di vita9 години ago

Sono vedova da sei anni e lavoro come commessa in un supermercato vicino a Parma

«Mamma, perché non hai preparato niente per Serena? Lo sai che a quest’ora ha fame!» Mi ha rimproverata mio figlio...

IT10 години ago

Il mutuo di mia sorella e il prelievo che non ho più fatto

Mia moglie mi ha tolto la fiducia con un gesto che non ho visto arrivare, e io ancora adesso, alle...

Storie di vita10 години ago

Era un venerdì sera. Avevo appena finito di sparecchiare quando il cellulare di Roberto, lasciato sul tavolo della cucina, si illuminò.

«Guardo soltanto i profili di altre donne. Mica ti sto tradendo!» Mi disse mio marito dopo ventitré anni di matrimonio,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.