Connect with us

З життя

Неожиданная женитьба, или как я оказался мужем из-за курьеза и упорства

Published

on

Случайный брак, или как я стал мужем из-за белья и глупого упрямства

Сегодня перечитывал свои старые записи и наткнулся на историю, которая до сих пор заставляет меня смеяться сквозь зубы.

— Надевай трусы быстрее и выходи! Через пять минут буду у твоего подъезда! — рявкнул я в телефон, едва она ответила.

Честно говоря, про трусы — просто шутка. Думал, рассмешит. Но в ответ — тишина, а затем шёпот:

— Откуда ты знаешь, что я без них хожу по дому?..
— Чего? — я застыл.
— Ну, ты же сказал…
— Ты разве не в курсе? Я всех, с кем говорю, вижу.

— Врёшь!
— Нет. Сейчас у тебя в одной руке телефон, а другой ты… прикрываешься.
— ОЙ!

Связь прервалась. Бросила трубку. Но через пять минут снова звонок:

— Привет… это я… связь пропала.
Я не дал ей опомниться:
— Уверена, что эти кружева тебе к лицу?..
— ОЙ!

Опять отбой. На этот раз на два часа. А потом…

— Ну, как я выгляжу? — её голос, осторожный, но с намёком.
— Откуда мне знать? Я же пошутил тогда…
— Пошутил?.. — пауза. — Пошутил… А я, между прочим, специально для тебя…

— Всё, выезжаю! — сказал я и через десять минут уже стучал в её дверь.

Звонил долго. Никто не открывал. Потом дёрнул ручку — незаперто. Вхожу. Тишина, полумрак, ни души. Только подумал, что попал в ловушку, как в комнату ворвались мужики в масках и брониках.

Оказалось, квартира под защитой. Сработала сигнализация на «несанкционированный доступ». Днём хотели отпустить — мол, недоразумение. Но я, дурак, задержался. Раз уж остался, решил повеселиться. Сыграл с ментами в «три карты». Выиграл — немного, но с душой. Бутылку «Белого орла» и пару тысяч рублей на выход. Можно сказать, прибыль.

Вышел из участка — прихрамывая, постанывая, изображая избитого невиновного. Машина у входа. Она за рулём. Ждёт. Но я сделал вид, что не заметил. Прошёл мимо, громче застонав. Зашёл в первый подъезд, затаился.

Она бегала, искала. Не нашла. Вернулся домой, выключил телефон. Утром включил автоответчик:
«Здравствуйте! Я в больнице. Если выживу — перезвоню».

Позже узнал, что она обзвонила все больницы в городе. Не найдя меня, поехала по приёмным покоям. А потом кто-то проболтался, что видел меня в городе — с бутылкой и в отличном настроении.

Звонки прекратились. Но вскоре раздался другой — от общего друга:
— Привет! Зову тебя на свадьбу!
— Кто невеста? — я всё понял.
— Ну… она.
— Ага… Ладно, приду.
— Паспорт возьми. Мало ли, свидетеля не хватит!

До ЗАГСа оставались сутки. Самые тяжёлые в моей жизни. Вспоминал, каялся, злился, прощал. К вечеру осознал — без неё мне не жить. Ночью решил, что недостоин. А утром внушил себе: будь мужиком, иди до конца. Не сбегай. Даже если хочется слетать на Марс.

— Чем хуже, тем лучше, — бормотал я, застёгивая рубашку.

У ЗАГСа толпилось человек сорок. Все знакомые. Мой вид стал дополнительным развлечением к свадебному торту.

Нас позвали в зал. Заиграл Мендельсон — этот палач мужского спокойствия. Ведущая объявляет наши имена. Я остолбенел.

Через две минуты я был женат. Просто факт. Потом банкет. Богатый, шумный, с размахом.

Позже, когда остались вдвоём, она спросила:

— Ну что, доволен?

— Очень… — честно ответил я. — Только… если бы я не пришёл, что бы ты делала? Столько денег в банкет вложено…

— Не переживай. Я его заказала на твоё имя.

Вот так и живём. Случайно. Но по любви.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × один =

Також цікаво:

З життя48 хвилин ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя50 хвилин ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя2 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя3 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя4 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя4 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя5 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...

З життя5 години ago

Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій...