Connect with us

З життя

Непроханий гість у заміському будинку

Published

on

На дачі завелася миша. Леся каже, що я, як чоловік, маю “зловити цю гидоту, поки вона не з’їла нашу дачу.” Я лише уточнив, чи мишей має ловити кіт, чи все ж таки я.

У відсутності кота його обов’язки переходять до мене, пояснила Леся. Спати, їсти та лінуватись я вже навчився, настав час полювати. Чи не відчуваю запах дичини? Де мої інстинкти? Для мене дичина починається з ведмедя. Але Леся не хоче чекати, коли з щілин повилазять ведмеді. Вона пригрозила покликати на допомогу сусіда Ярка.

Цей Ярко псує мені всю дачу. Він і траву косить, як Зевс, і корів не боїться, і дрова краде краще за мене. Тепер він ще й мишолов. Я купив сопілочку а-ля Гамельнські випадки.

Зіграв «куди йде дитинство», потім полонез Огінського. Миша не відреагувала. Зате прийшла сусідка, запропонувала закінчити те, кого ми тут ріжемо. Тоді я зібрав пастку з труб і противаг. Інструкцію знайшов на ютубі. Відео називається «40 мишей за три хвилини». Принаду ми купили в магазині. Леся вибрала для миші кукурудзяні палички за 1 євро. Я сказав «жирно буде» і взяв вівсяні пластівці за 30 євроцентів. Продавчиня вирішила, що я жалкую для Лесі кукурудзи.

Вона вперше бачила такого жмикрута. Ютуб малює мишей тупими тваринами. Це не більше, ніж голлівудський штамп. Справжня миша знає фізику і вміє читати. Вона екстраверт, виходить до нас подивитися на вогонь у каміні, сідає в центрі кімнати. Пастку з труб і палок вона відвідала, все з’їла і вийшла з почуттям глибокої вдячності. Тоді я купив пастку з клейкого картону.

Миша мала прилипнути. Все розклав, насипав пластівців. Миша пожерла і картон, і клей, і пластівці. Такий чудовий апетит у такої істоти. Я вивчив усі види капканів. (Деякі б’ють по пальцях просто так, від нудьги). Я ночував на кухні з арбалетом.

Чув іронічний сміх з-під каміна. Для нас із мишею ця дача стала задушливою. А потім вона втонула. У туалеті. Сама. Коли у Лесі гарний настрій, вона каже, що миша хотіла пити і послизнулась.

Якщо Лесю розсердити, то миша втопилася, бо жити зі мною неможливо. Насправді, спрацювала сопілка. Не відразу, адже я не Діззі Гіллеспі, і не можу топити клієнтів із двох нот.

Так вперше хтось загинув від моєї музики, як і передбачала Леся.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 2 =

Також цікаво:

З життя54 хвилини ago

After descending the slope toward the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.

After descending the slope toward the waters edge, Michael sized up the cats chances of survival. The steady flow of...

З життя55 хвилин ago

Dad, please… don’t come to the school today, okay?

“Father, please… dont come to the school today, all right?” “Why, Emmeline? Dont you want me to see you receive...

З життя9 години ago

Jane Just Got Home from Maternity Ward – And Found a Second Fridge in the Kitchen. ‘This One’s Mine and Mum’s—Don’t Put Your Food Here,’ Said Her Husband.

Emma stepped back into her own home from the maternity wardand there, in the kitchen, stood a second fridge. “That...

З життя9 години ago

On Her Way to the Store, Anna Suddenly Recognized the Mother of Her First True Love in the Elderly Woman Approaching Her—To Her Surprise, the Woman Recognized Her Too and Couldn’t Hold Back Her Tears.

On her way to the shop, Emily suddenly recognised the mother of her first true love in the elderly woman...

З життя11 години ago

After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.

After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cats chances of survival. The steady flow of the...

З життя12 години ago

‘Excuse me… where am I?’ the woman asked softly, gazing out the car window as if she didn’t understand what was happening.

“Excuse me… where am I?” the woman murmured, staring blankly out the car window as though lost in a daze....

З життя16 години ago

I’m sorry… where am I?” the woman whispered, staring out the car window as if she didn’t understand what was happening.

“Excuse me… where am I?” the woman asked softly, peering out the car window as if the world outside made...

З життя16 години ago

Has He Still Not Called, Mom?” Andrew Asked, Looking at the Woman Seated at the Table with Bare, Vulnerable Eyes.

“Has he still not called, Mum?” asked Andrew, gazing at the woman hunched over the table with bare, pleading eyes....