Connect with us

З життя

Непроханий гість у заміському будинку

Published

on

На дачі завелася миша. Леся каже, що я, як чоловік, маю “зловити цю гидоту, поки вона не з’їла нашу дачу.” Я лише уточнив, чи мишей має ловити кіт, чи все ж таки я.

У відсутності кота його обов’язки переходять до мене, пояснила Леся. Спати, їсти та лінуватись я вже навчився, настав час полювати. Чи не відчуваю запах дичини? Де мої інстинкти? Для мене дичина починається з ведмедя. Але Леся не хоче чекати, коли з щілин повилазять ведмеді. Вона пригрозила покликати на допомогу сусіда Ярка.

Цей Ярко псує мені всю дачу. Він і траву косить, як Зевс, і корів не боїться, і дрова краде краще за мене. Тепер він ще й мишолов. Я купив сопілочку а-ля Гамельнські випадки.

Зіграв «куди йде дитинство», потім полонез Огінського. Миша не відреагувала. Зате прийшла сусідка, запропонувала закінчити те, кого ми тут ріжемо. Тоді я зібрав пастку з труб і противаг. Інструкцію знайшов на ютубі. Відео називається «40 мишей за три хвилини». Принаду ми купили в магазині. Леся вибрала для миші кукурудзяні палички за 1 євро. Я сказав «жирно буде» і взяв вівсяні пластівці за 30 євроцентів. Продавчиня вирішила, що я жалкую для Лесі кукурудзи.

Вона вперше бачила такого жмикрута. Ютуб малює мишей тупими тваринами. Це не більше, ніж голлівудський штамп. Справжня миша знає фізику і вміє читати. Вона екстраверт, виходить до нас подивитися на вогонь у каміні, сідає в центрі кімнати. Пастку з труб і палок вона відвідала, все з’їла і вийшла з почуттям глибокої вдячності. Тоді я купив пастку з клейкого картону.

Миша мала прилипнути. Все розклав, насипав пластівців. Миша пожерла і картон, і клей, і пластівці. Такий чудовий апетит у такої істоти. Я вивчив усі види капканів. (Деякі б’ють по пальцях просто так, від нудьги). Я ночував на кухні з арбалетом.

Чув іронічний сміх з-під каміна. Для нас із мишею ця дача стала задушливою. А потім вона втонула. У туалеті. Сама. Коли у Лесі гарний настрій, вона каже, що миша хотіла пити і послизнулась.

Якщо Лесю розсердити, то миша втопилася, бо жити зі мною неможливо. Насправді, спрацювала сопілка. Не відразу, адже я не Діззі Гіллеспі, і не можу топити клієнтів із двох нот.

Так вперше хтось загинув від моєї музики, як і передбачала Леся.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × п'ять =

Також цікаво:

З життя40 хвилин ago

Незламна зв’язок дружби

Оксана закрила файл і надіслала його собі на робочу пошту. У понеділок у офісі відкриє, роздрукує, поставить печатку й здасть...

З життя50 хвилин ago

Дядя Паша: Провідник у нове життя

Дядько Павло, або Життя триває… Віталій сидів за кухонним столом, нудно дивлячись у стіну перед собою. Нічого цікавого там не...

З життя2 години ago

А от же, моя мама мені повірила!

Тато вірив у мою історію. Це сталося минулого року на Великдень. Була ніч, близько восьмої, якраз у Чистий Четвер. Я...

З життя2 години ago

Серце, що належить лише тобі

Дрібний дощик бив по обличчю, заливаючи очі. Олена йшла, мріючи швидше опинитися вдома. В голові млость, думки розпливалися, як стара,...

З життя3 години ago

Автошкола для всіх

**Щоденниковий запис** Сьогодні був один з тих днів, коли все йшло не так. Марійка припаркувала свій авто біля офісу і...

З життя3 години ago

У дверях з’явилася любов…

До мене постукало кохання… Соломія виїхала з села до Києва та вступила до університету. Після сільської школи навчання давалося важко,...

З життя4 години ago

Згенеровані спотворення

**Зіпсовані гени** Олена зайшла до квартири, поставила важкі пакети на підлогу та голосно видихнула. — Хто вдома? — гукнула в...

З життя4 години ago

Гумор та мудрість

Щоденник: – Олесю, ти скоро? Зараз прийдуть Соломія з Тарасом, – нетерпляче сказав Андрій, зазирнувши у спальню. – За хвилину....