Connect with us

З життя

Непроханий гість у заміському будинку

Published

on

На дачі завелася миша. Леся каже, що я, як чоловік, маю “зловити цю гидоту, поки вона не з’їла нашу дачу.” Я лише уточнив, чи мишей має ловити кіт, чи все ж таки я.

У відсутності кота його обов’язки переходять до мене, пояснила Леся. Спати, їсти та лінуватись я вже навчився, настав час полювати. Чи не відчуваю запах дичини? Де мої інстинкти? Для мене дичина починається з ведмедя. Але Леся не хоче чекати, коли з щілин повилазять ведмеді. Вона пригрозила покликати на допомогу сусіда Ярка.

Цей Ярко псує мені всю дачу. Він і траву косить, як Зевс, і корів не боїться, і дрова краде краще за мене. Тепер він ще й мишолов. Я купив сопілочку а-ля Гамельнські випадки.

Зіграв «куди йде дитинство», потім полонез Огінського. Миша не відреагувала. Зате прийшла сусідка, запропонувала закінчити те, кого ми тут ріжемо. Тоді я зібрав пастку з труб і противаг. Інструкцію знайшов на ютубі. Відео називається «40 мишей за три хвилини». Принаду ми купили в магазині. Леся вибрала для миші кукурудзяні палички за 1 євро. Я сказав «жирно буде» і взяв вівсяні пластівці за 30 євроцентів. Продавчиня вирішила, що я жалкую для Лесі кукурудзи.

Вона вперше бачила такого жмикрута. Ютуб малює мишей тупими тваринами. Це не більше, ніж голлівудський штамп. Справжня миша знає фізику і вміє читати. Вона екстраверт, виходить до нас подивитися на вогонь у каміні, сідає в центрі кімнати. Пастку з труб і палок вона відвідала, все з’їла і вийшла з почуттям глибокої вдячності. Тоді я купив пастку з клейкого картону.

Миша мала прилипнути. Все розклав, насипав пластівців. Миша пожерла і картон, і клей, і пластівці. Такий чудовий апетит у такої істоти. Я вивчив усі види капканів. (Деякі б’ють по пальцях просто так, від нудьги). Я ночував на кухні з арбалетом.

Чув іронічний сміх з-під каміна. Для нас із мишею ця дача стала задушливою. А потім вона втонула. У туалеті. Сама. Коли у Лесі гарний настрій, вона каже, що миша хотіла пити і послизнулась.

Якщо Лесю розсердити, то миша втопилася, бо жити зі мною неможливо. Насправді, спрацювала сопілка. Не відразу, адже я не Діззі Гіллеспі, і не можу топити клієнтів із двох нот.

Так вперше хтось загинув від моєї музики, як і передбачала Леся.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 13 =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

Дівчина за межами огорожі: Рішення на межі…

Дівчина стояла по той бік огорожі. Не було жодних сумнівів у її намірі зістрибнути з моста… Щойно розпочалася нічна зміна,...

З життя2 години ago

Очікування радості

Чекання щастя Кажуть, що чекання щастя солодше за саме щастя. Бо поки його чекаєш, уявляєш, мрієш — ти вже щасливий....

З життя3 години ago

Серце, сповнене любові

Кохаюче серце Роман стояв біля вікна, дивився на сонячний двір. У сусідньому будинку був магазин «Сільпо», люди ходили туди через...

З життя4 години ago

Мамо, не заважай — я йду назавжди!

Юлія прокинулася раніше, ніж зазвичай. У день свого народження вона встигла приготувари овочі для салатів, замаринувати м’ясо, почистити картоплю —...

З життя4 години ago

Привіт, нове знайомство!

Ось перероблена історія з урахуванням українських культурних особливостей: Привіт, Марічку! — Марю, привіт. Що робиш? — почула вона у трубці...

З життя5 години ago

Молода жінка з власним житлом прагне любові й сімейного щастя…

Життя точилося своїм черговим руслом, а у бухгалтерії завжди знаходився привід для святкування. Ось і тепер колектив зібрався за столом,...

З життя5 години ago

Минуле тримає, поки не змінити…

Минуле не відпустить, поки не виправиш… У кав’ярні повно людей. Дмитро заздалегідь замовив столик, щоб відсвяткувати свої іменини — інакше...

З життя6 години ago

Кисень на межі

**Нема чим дихати** Оля повільно повернула ключ у замку, уважно зайшла в квартиру. Як би вона не намагалася зачинити двері...