З життя
Нещодавно перетнула поріг квартири в центрі, що здали після смерті власниці.
В нещодавньому часі я потрапила в квартиру в центрі Києва, яку здали одразу після смерті власниці. Велика запущена квартира з окремим службовим входом. Нові власники — дуже далекі і, ймовірно, дуже жадібні родичі. Вони нічого не вивезли, не прибрали, не намагалися зберегти. І жити в такій атмосфері було дивно — без дозволу торкатися всього, наче господиня вийшла до магазину за хлібом.
Спершу здавалося, що хтось повернеться, побачить мене і скаже суворим голосом: що це ви тут робите? Але ні, ніхто не прийшов. Біля телевізора лежав рулон муліне. Ґудзики в вазочці. Чеські різнокольорові келихи, красиві, але постійно в користуванні — з них явно часто пили вино. За склом фотографія дівчинки в мантії і шапочці з китичкою. У коморі акуратно упаковані зимові пальта і чоботи типу боти. У всіх кімнатах свіжі календарі — перекидні, відривні, настінні, якась просто одержимість. Тут уважно стежили за часом. На кухні в шафці недопиті вітаміни «Коралового клубу». Тут збиралися жити довго і зручно. Ліків ніяких — ніхто не хворів.
Хазяйка жила сама в трьох кімнатах. У ванній різні шампуні для кошенят. Скрізь відчувається сильний котячий дух. Коти тут були на королівських правах, і, мабуть, їх усіх витурили разом з труною. А ще прекрасна бібліотека. Не декоративна, де сторінки склеєні, а книги підібрані за кольором і висотою. А така жива, читана, очевидно все життя поповнювана бібліотека, для задоволення, без снобізму. І альбоми Філонова, і китайська філософія, і Чейз з Устіновою.
А ще багато-багато книг про дідуся власниці квартири. Товстенні-претовстенні, набагато товщі Біблії. На кількох мовах. Усі про його світову комуністичну значимість, його геній і вдячність народів за його вчинки. Ось я прийшла з вулиці, і якби був камін, могла б підтримувати вогонь за допомогою цієї макулатури. Тоді від неї була б хоч якась користь.
Що залишилося від цієї людини? Київська квартира, яку здаючи, далекі родичі можуть більше не працювати.
Здається, можна померти в будь-який момент, і все, що було тобі дороге, вже нікому не буде потрібне. Так, є діти, але і їм нічого мого не треба. У них буде своє. Господи, все, що є в нашому житті матеріального — все це такі дрібниці, такі смішні й незначні речі. Та й ми самі…
Виявилося, що досі в мене була надія на безсмертя)
А тепер я ніколи не буду нічого накопичувати, облаштовувати і думати про потім. Життя неможливо облаштувати раз і назавжди, його можна тільки продовжувати день за днем.
А накопичувати — тільки враження, жити тільки зараз — щоб було що згадати, коли вже нічого не буде відбуватися. Мені показали, що буває ПОТІМ. Нічого. Просто приходять чужі люди, топчуть твої сліди і варять каву у твоїй турці.
When I Approached the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘You Made Dinner for My Son, but You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry: A Lesson in Boundaries** When I reached for a plate at the table, my mother-in-law slapped my hand...
Returning to My Country Cottage, I Caught My Mother-in-Law and Husband Showing It to a Buyer, Thinking I’d Never Find Out
The crisp October air bit at Sophie’s cheeks as she steered her car down the winding country lanes. Golden leaves...
Call my dinner slop one more time, and you’ll be eating out of the bin!” snapped Jane to her mother-in-law.
The air in the kitchen was thick with tension. “Call my cooking slop one more time,” Emily said, her voice...
No. We’ve decided it’s best for you not to bring your wife and child into this apartment. We won’t tolerate the inconvenience for long, and in the end, we’ll have to ask you to leave. And then your wife will tell everyone we threw you out onto the street with a small child.
“No. We decided its best you dont bring your wife and child to this flat. We wont tolerate the inconvenience...
When I Sat Down at the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘I Cooked for My Son, You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry October 12th** Id barely stepped into the dining room when my mother-in-law slapped me across the face. I...
What Do You Mean We’re Getting Divorced?” the Man Asked His Wife in Shock. “Because I Gave Money to My Mother?
**The Dream of Pounds and Promises** *”What do you mean, were over?”* Richard blinked at his wife, baffled. *”Because I...
What Do You Mean We’re Getting a Divorce? The Husband Asked in Shock. Over the Money You Gave to Your Mother?
“What do you mean, were finished?” the man asked his wife, bewildered. “Because I gave money to my mother?” “Nineteen...
My Patience Has Run Out: Why My Wife’s Daughter Will Never Set Foot in Our House Again
My patience has run out: Why my wifes daughter will never set foot in our home again I, James, a...