Connect with us

З життя

Несподівана зупинка авто і загадкова подорож дівчини з серйозним водієм.

Published

on

Автомобіль різко загальмував і зупинився. Олексій був серйозним молодим чоловіком, тому дивне бажання підвезти незнайому дівчину, яка голосувала на узбіччі, було йому зовсім не властиво.

Дачне селище, де в Олексія з матір’ю був затишний і теплий будинок, знаходилося за 15 кілометрів від міста. Жити там влітку було справжньою насолодою, і Олексій завжди вирушав на роботу близько 7 ранку, адже в цей час дорога була досить пустельною і вільною, а ліс навколо навіював приємні думки та спогади.

Дівчина підбігла до автомобіля і, усміхаючись, заглянула в відкрите вікно.
– Добрий день, – з весело майже заспівала вона, – до міста не підвезете?

– А ви не боїтеся сідати до незнайомого чоловіка в автомобіль посеред лісу? – невільно усміхаючись, запитав Олексій.

– Та чого ж вас боятися, – відповіла дівчина, – у вас машина дорога і очі добрі. Для чого ж вам з такою машиною і такими очима неприємності мені робити?

Олексій засміявся. Такої наївності та простоти він давно не зустрічав і, чесно кажучи, був цілком упевнений, що їх уже не існує в природі.

Виросла в селі Леся була відкритою і довірливою. І коли Олексій через три тижні після їхнього знайомства зробив їй пропозицію, вона, не роздумуючи, погодилася. Занадто солідним і красивим здавався їй цей молодий чоловік.

«Ну, просто, як тітка Надя нагадала, так і вийшло», – тихенько про себе думала Леся, міцно тримаючи Олексія за руку і з побоюванням дивлячись на його маму, для якої звістка про майбутнє весілля була подібна до легкого землетрусу.

Після весілля Леся і Олексій переїхали в міську квартиру Олексія. На дачі жити було не зовсім зручно. Та й мама Олексія особливої любові до невістки не відчувала.

– Дивуюся тобі, сину, – часто казала Вікторія Павлівна Олексію, коли той приїздив провідати її, – невже ця сільська красуня була єдиним гідним варіантом серед усього твого оточення? – сумно зітхала вона і хитала головою з красиво укладеним волоссям.

Олексій усміхався, але з матір’ю не сперечався. Він не хотів пояснювати, як спокійно і сито йому було в його маленькій і затишній родині. Мама Олексія була дамою холодною і стриманою. Тому для Ігоря відкрита і ласкава Леся була чимось подібним до мами і дружини в одній особі.

Минуло кілька років. У Лесі і Олексія народилася чарівна дівчинка Маша. Леся в неї душі не чула, і бабуся потроху почала теплішати. Вона бачила, як Леся любить і балує її сина, як строго і розумно виховує доньку. Вікторія Павлівна, хоч і була дамою жорсткою і навіть трохи цинічною, але визнавати свої помилки вміла.

Тому Олексій зовсім не здивувався, коли одного прекрасного дня вона змінила гнів на милість і запросила Лесю з онучкою пожити на дачі кілька днів.

– Льош, я її боюся, – канючила Леся, намагаючись знайти будь-яку причину не їхати до свекрухи.

– Ну не з’їсть же вона тебе, – сміявся Олексій і ласкаво цілував дружину в шию.

– З’їсть, з’їсть, – стогнала Леся, – і Машкою закусить. А ти потім будеш жалітися і плакати, а пізно буде, – переконливо завершила Леся і навіть пустила для порядку сльозу.

Але нічого не допомагало. Олексій забрав у дружини кошик з їжею, завантажив життєрадісну, блакитнооку Маню, всадовив на переднє сидіння впираючу дружину, і вся сім’я, голосно сперечаючись, вирушила в дорогу.

Вікторія Павлівна гостям була щиро рада. Вона усміхнулася Лесі, і молода жінка зрозуміла, що війна закінчена.

З цієї хвилини і почалася їхня дивовижна дружба. З кожним днем відносини між свекрухою і невісткою ставали дедалі ближчими і довірливішими. Леся вийшла на роботу, а Маня часто залишалася у Вікторії Павлівни, яка читала їй книги, вчила гри на фортепіано і займалася з нею англійською мовою. Справа в тому, що Вікторія Павлівна була перекладачем-синхроністом, і допитлива дівчинка із задоволенням слухала її цікаві історії про закордонні подорожі і зустрічі із цікавими людьми.

Минуло ще кілька років. Одного дня Леся з Манюньою приїхали до Вікторії Павлівни без попередження. Леся схудла і здавалася напруженою і нетовариською.

– Лесю, що трапилося? – турботливо запитала Вікторія Павлівна. – Чи не захворіла ти, бува?

Але Леся зітхнула, сіла на стілець і гірко розплакалася.

– Льоша вже півроку, як не живе з нами, – раптом крізь сльози, важко вимовила Леся. – спочатку він просто іноді не приходив додому. Казав, що багато працює. А потім і зовсім зникати почав на кілька днів. Приходить, переодягнеться, Машку поцілує, мене відштовхне і знову йде. Спочатку думала, неприємності у нього на роботі.

Грошей ми майже рік, як не бачимо. Але нічого. Я ж медсестра, заробляю непогано. Нам вистачає. А потім якось у двері подзвонили, відкриваю, а там дама стоїть. Красива така, доглянута. В капелюсі. Сумочка у неї дорога. Я такі тільки по телевізору бачила, – Леся трохи заспокоїлася, перевела подих і продовжила:

– Ти, – каже, – жебрачка, і Льоша не пара для тебе. Він тепер зі мною буде жити, а ти з квартири вимітайся, та дочку свою глупу забери. Нам з Льошею і без твоєї дівчинки невихованої буде, чим зайнятися.

– Я не глупа і дуже навіть вихована, – раптом повідомила дорослим Маша і ображено відвернулася. Вікторія Павлівна і Леся не почули, як вона тихенько пробралася на кухню і вже кілька хвилин слухала розмови дорослих.

– Звісно не глупа, – підтвердила Вікторія Павлівна і випрямила спину. – Ти у мене дівчинка розумна і вихована. Тому жити ми з тобою будемо разом і маму з собою заберемо.

Леся витерла сльозу і з подивом подивилася на Вікторію Павлівну. Але залізна леді вже прийняла рішення. І коли її син повідомив матері, що він розлучається і сподівається, що мати найближчим часом переведе заповіт на дім, вона це сприйняла спокійно і з гідністю. Адже заповіт вже дійсно був перероблений.

Просто Вікторія Павлівна забула сказати синові, що тепер власниками дому стали його колишня дружина і блакитноока Маня, яка в цей момент так щиро і безтурботно тріпала, як завжди, красиво укладене улюблене бабусине волосся.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 11 =

Також цікаво:

З життя6 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя6 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя8 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя9 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя10 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя11 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

З життя13 години ago

On Our Golden Wedding Anniversary, My Husband Confessed He’d Loved Another Woman All Along

On the day of their golden wedding anniversary, Henry finally confessed he had loved another woman his entire life. “Not...

З життя13 години ago

Shut up!” the husband roared, slamming the suitcase on the floor. “I’m leaving you and this cesspool you call a life.

**Friday, 10th May** “Shut it,” the husband barked, slamming his suitcase down. “Im leaving you and this bloody swamp you...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.