З життя
Несподівана зустріч з батьком доньки на шкільних зборах: наші діти в одному класі.
Мені 34 роки, і я самостійно виховую свою 10-річну доньку. Чоловіка не маю. Справа в тому, що одинадцять років тому у мене були стосунки з одруженим чоловіком, наслідком яких стала моя вагітність. Після цього я вирішила припинити будь-яке спілкування з ним. З того часу ми жодного разу не зустрічалися.
Як би це не було прикро визнавати, але я його не кохала. Наші стосунки були для мене, радше, питанням зручності. Він забезпечував мене матеріально, виконував усі мої прохання, але нічого справжнього між нами не було. У мене ж давно була мрія — стати матір’ю. Я навіть не розглядала варіант зробити аборт. Знала, що він ніколи не залишить своєї сім’ї, але й сама не хотіла будувати із ним майбутнє. Як кажуть, «На чужій біді щастя не збудуєш». Тож мій вибір був очевидним — припинити ці відносини. Це було добре обдумане і найкраще рішення для мене.
Ще до вагітності у мене були проблеми зі здоров’ям, тому я боялася ускладнень від аборту. До того ж я завжди хотіла дитину й знала, що бути мамою-одиначкою — це не найстрашніше в житті. Мене це не лякало. Мої батьки повністю підтримали мій вибір. Вони не дорікали, не сварилися, а навпаки, допомагали, чим могли, і продовжують допомагати досі. Я нескінченно вдячна їм за це. Десь у глибині душі розуміла, що знайти кохання, коли ти вже мама, може бути складніше. Багато чоловіків бояться стосунків із жінками, у яких є діти. Але мені це було байдуже. Я хотіла дитину і була переконана у своєму виборі.
Моя донечка стала для мене сенсом життя. Вона найкраща у світі, і я навіть не уявляю, як би складалося моє життя без неї. Хоча інколи я ходила на побачення, серйозних стосунків у мене так і не було.
Зараз донька навчається у четвертому класі. Нещодавно я дізналася те, що перевернуло мій спокій з ніг на голову: одна з її однокласниць виявилася дочкою того самого чоловіка, який є біологічним батьком моєї дитини. Я була вражена, коли дізналася про це. А зустріч із ним стала зовсім несподіваною. Ми перетнулися в шкільному коридорі й обоє зробили вигляд, ніби не впізнали один одного. Іронія долі — їхні дочки сидять за однією партою. У мене було відчуття, ніби світ затаїв для мене цей сюрприз.
Я давно намагалася забути його і всі пов’язані з ним моменти. Мене мучить сором за ті помилки, які я зробила у минулому. Я навіть уявити собі не могла, що наші шляхи знову перетнуться. Мене турбує лише одне — донька дуже схожа на свого біологічного батька. Ця схожість може привернути увагу. Я дуже боюся, що вони зможуть це помітити, а ще більше боюся того, що правда спливе назовні.
Що мені робити? Переводити доньку до іншої школи? Але це означатиме, що я вирву її зі знайомого середовища — класу, де вона знайшла друзів, і вчителів, до яких вона вже звикла. Це не найкращий вихід. Напевно, мені доведеться розповісти їй усю правду. Однак я навіть думати не хочу про цю розмову. Чому все так складно? Я була впевнена, що вже залишила цю історію у минулому, але він знову з’явився в моєму житті. Я не знаходжу собі місця, не можу нормально спати. У голові постійно одна думка: як діяти далі?
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...