Несподіване перетворення: невістка почала гарно вдягатися.

Невістка раптом почала гарно вдягатися.

Чесно кажучи, я не злюбила Олену, коли Андрій вперше привів її до нас додому. Звичайна сільська дівчина, нічого особливого. Можливо, тому, що у неї був цей римський ніс і пофарбоване волосся з відрослими коренями. Відразу стало зрозуміло, що вона з глибокого села.

За столом майже не розмовляла, лише мовчки їла їжу, яку я приготувала. Тоді мені здавалося, що вона ніколи не бачила їжі або багато років голодувала. Зазвичай у селах усі дівчата добре годуються, виростають на свинині з куркою та картоплею.

А Олена була худа і мала вигляд голодної. Звісно, не мені оцінювати вибір сина, а тим більше зовнішність невістки. Але ж Андрій – красень, всі так говорили. Які б гарні були діти, якби він обрав таку ж красуню. На жаль, Олена виглядала, як скелет. Про яких прекрасних дітей можна було мріяти?

Не розумію логіки чоловіків. Одразу після весілля вони переїхали у квартиру, яка належала бабусі Андрія. Скільки разів я не приходила, а іноді приходила без попередження, щоб зловити Олену на гарячому, як кажуть, завжди все було ідеально прибрано. Я відкривала холодильник, а там кілька страв, навіть десерт.

Усі полиці були заповнені їжею, всі речі були чистими і випрасуваними. Одним словом, все було ідеальним. Навіть після народження двох дітей Олена тримала дім в ідеальній чистоті і завжди було багато їжі, діти були доглянуті, чисті та виховані. Це тривало десять років, скільки я не приходила – Олена завжди була у старому халаті, втомлена, з червоними очима від браку сну, без манікюру. Але що я можу сказати – село є село. Як мама і господиня, вона справлялася. А якось прийшла і не впізнала її.

У неї було чудове, довге волосся, пофарбоване у платиновий блонд, свіжий манікюр та педикюр, дорога сукня, і вона ходила по дому на підборах. Коли я побачила її, аж сіла. Це наша Олена? Не могла повірити. Вона сказала, що знайшла роботу і потрібно добре виглядати. Чи вірила я в це? Звісно, ні. Навіщо сільській Олені так вдягатися на роботу? Це безсумнівно заслуга коханця, і з цією думкою я звернулася до сина. Запитувала, чи не помічає він у поведінці дружини чогось підозрілого, а він просто накричав на мене. Я отримала прочухана за те, що маю нахабство так думати про його дружину. Що ж, я була впевнена, тому вирішила слідкувати за нею кілька днів: куди вона ходить і з ким зустрічається. Я впевнена, що сільська Олена знайшла собі багатого джентльмена.