Connect with us

З життя

Несподівані гості: чому я відмовилася бути нянчою для чужих дітей?

Published

on

Свекруха приволокла до нас чужих дітей — та ще й образилась, що я відмовилась сидіти з ними

Субота. Сьома ранку. Саме той день, коли я вперше за два тижні могла поспати довше, закутатись у ковдру й не чути будильника. Але мої плани зруйнував гуркіт дверей — до нашої хати з переможним виглядом увірвалась свекруха. Не сама. А з племінниками — дітьми її молодшої доньки Олесі.

Я ще ледве прокинулась у спальні, коли почула, як вони з вереском бігають коридором. Мене миттєво пройняла тривога. Що відбувається? Чому вони тут? Свекруха, ніби нічого й не сталося, зазирнула до мене й з найсолодшою усмішкою промовила:
— Добренького ранку, рідненька! Я тобі кавуньку зараз приготую.

Якби не знала її, могла б подумати, що в неї раптом прокинулася любов до мене. Але, знаючи Надію Олексіївну понад десять років, я одразу збагнула: щось їй треба. І це «щось» обов’язково вилізе мені боком.

Ми пішли разом у кухню. Я ледве дотягнулася, і поки грілася кавник, племінники розпочали своє «рукоділля». За якихось п’ять хвилин вони встигли розбити мою улюблену порцелянову вазу — ту саму, що подарувала покійна бабуся. Уламки вони намагалися сховати за шафу, ніби я не помічу. Коли я стала на коліна й почала збирати цей безлад, у хату без попередження зайшов якийсь чоловік з двоповерховим ліжком.

— Вибачте, куди ви це ставите? — спитала я, завмерши з совком у руці.

— Та як то куди? — підняла брови свекруха. — У дитячу. Ми ж залишаємо дітей до вас.

— У сенсі — залишаєте?

— Олесю поклали до лікарні. А мені самій із ними не впоратися, — з удаваним смутком відповіла вона.

— До лікарні? У якому місті? У Туреччині, чи що? — перепитала я. — Може, мене теж терміново госпіталізують?

Обличчя Надії Олексіївни похмуріло.

— Хто тобі сказав?..

Я дістала телефон і показала їй Інстаграм-сторінку її донечки.
— Ось, дивись. Фото у купальнику, коктейль у руці, море наДосить було дивитися на цей цирк – я взяла телефон, набрала сестрину подругу й попросила її заїхати та забрати дітей, бо в мене своїх проблем вистачає.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × три =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Залиш мене в спокої! Я не обіцяв одружитися! І взагалі, я не знаю, чий це малюк.

— Одчепись від мене! Я не обіцяв на тобі женитись! Та й взагалі, я й не знаю, чий це дитя....

З життя35 хвилин ago

«Суп вместо сладостей: история доброты, согревающей сердце»

Анатолий сидел за столом, глядя в пустоту мимо Екатерины. Она что-то оживлённо рассказывала, размахивала руками, смеялась, но он был далеко....

З життя1 годину ago

«Когда сердце не забывает: почему мама ушла с малышом и не вернулась»

**1 января 2024 года** На кухне пахло жареными котлетами. Анна переворачивала их на сковороде, добиваясь хрустящей корочки. В соседней комнате...

З життя2 години ago

Вимкнувши двигун, він пішов, залишивши серце у машині.

Висадивши коханку з машини, Коваль ніжно попрощався і поїхав додому. Біля під’їзду на хвилинку зупинився, важачи в думках, що скаже...

З життя2 години ago

Чоловік зі служби, якого я ще не втратила.

**Щоденник** Мій чоловік, Тарас, з іншого міста. Колись його скерували до нас на строкову службу, а після дембелю він не...

З життя3 години ago

«Предательство в командировке: записка, изменившая судьбу»

«Командировка» с оттенком измены: записка, перевернувшая жизнь Иван вернулся домой поздно, вымотанный после трудового дня. Швырнув портфель у двери, он...

З життя3 години ago

«Надежда на прощение: история отца, потерявшего всё»

**«Не бросай старика»: история отца, оставшегося в одиночестве, но не потерявшего надежду** Андрей зашёл к матери без предупреждения. — Сынок,...

З життя3 години ago

Шкодувала, що впустила племінника — тепер ворогів у родині більше, ніж сусідів

Людмила та її молодша сестра Оксана родом із невеличкого містечка на Вінниччині, де всі знають одне одного, а плітки розлітаються...