Connect with us

Storie di vita

Несподіваний скандал через неймовірно смачний омлет.

Published

on

Конфлікт виник несподівано. Через омлет. Омлет був дуже смачний: соковиті помідори, нарізані товстими кружальцями, крафтова ковбаска кубиками, дрібно нарізані зелені цибулини. І все це досконалість була залита збитими яйцями і посипана тертим сиром. Дуже смачно! Але коли їси такий омлет восьмий день поспіль, крім відрази, вже нічого не відчуваєш.

Про це Олеся з обуренням сказала Павлові, який наполегливо готував для неї цей омлет на обід вже другий тиждень.
– Не хочу я твій омлет! Я хочу борщ. Цілу тарілку ситного борщу, який я вчора зварила. Зі сметаною, з салом і часником! А від твого омлету я скоро накуриться почну!

Звісно, Павло образився. Він вважав, що супи — це абсолютно марна страва, на відміну від омлету. І взагалі, він цей омлет готував з любов’ю, і такі смачні омлети можна їсти щодня. А Леся вертихвістка!

Тоді Олеся і висловила Павлові все, що про нього думала. І про його жадібність і лінь, а заразом згадала засохлі шашлики, якими він намагався її тиждень годувати, запевняючи, що м’ясо добре просмаженого шашлику на четвертий день найсмачніше. І ще про ігри “танчики”, в які він грає цілими днями. І про роботу, на яку Павло ніяк не міг влаштуватися: то графік не влаштовує, то начальник не підходить, то їздити далеко, то платня маленька. І про суші нагадала, які він без совісті замовляв майже кожен вечір і за які розплачувалася чомусь Олеся, яка й суші-то не любила.

Врешті, Павло образився. Так сильно образився, що швиденько зібрав свої речі, сказав, що поки поживе у мами, а Олеся повинна подумати над своєю поведінкою. І пішов, грюкнувши дверима.

Олеся терпіти не могла, коли її називали Леся і злобою викинула омлет разом із сковородою в смітник, розігріла борщ, але апетит раптом зник, зате нестерпно захотілося кави. Кави в її квартирі не було вже два місяці. З того самого часу, як Павло переїхав до неї і в перший же вечір сказав, що кава погано впливає на колір її обличчя, тому в квартирі повинен бути виключно зелений чай.

Дівчина накинула вітрівку і вибігла на вулицю. Кави хотілося просто нестерпно. Відчинила двері першої-ліпшої кав’ярні і занурилася в теплий аромат свіжозмеленої кави та східних спецій. І чомусь одразу захотілося залишитися тут назавжди.

– Доброго вечора! – усміхнувся їй рудоволосий молодий чоловік за барною стійкою. – Кава?

Олеся не встигла здивуватися, просто кивнула і незграбно всілася на високий стілець біля барної стійки.

– Ви у нас десятий відвідувач за сьогоднішній вечір, і Вам припадає комплімент від закладу: безкоштовна авторська кава.

Олеся з працею усміхнулася:
– Це Ви тільки що придумали?

– Чому б і не придумати таку чудову традицію. – рудоволосий поставив перед дівчиною велику керамічну чашку з пишно збитою вершковою піною і простягнув срібну чайну ложку. – Ваша авторська кава “Щасливе спогадання”. Рекомендую почати з пінки.

Олеся важко зітхнула і набрала в ложечку трохи повітряної маси. Пінка була густою і чомусь пахла жасмином. Дівчина обережно спробувала її і заплющила від задоволення очі.

Теплий літній вечір опускався на місто. Шум машин поступово стихав, рідкісні перехожі неквапливо гуляли вуличками, насолоджуючись чудовим вечором. У відчинене вікно впливав тонкий аромат квітучого жасмину.

Олеся тримала в тремтячих від хвилювання руках щойно розпечатаний лист. Вступила! Ура! Вона вступила! Значить, не дарма були безсонні ночі і сльози, зубріння теорії і незрозумілий страх, що вона провалить вступні іспити. Від нахлинутого щастя хотілося обійняти весь світ!

Олеся прокинулася від спогадів, коли на дні чашки не залишилося жодної краплі кави.

– Яка у Вас несподівано чарівна і смачна кава. Не знаю, що Ви туди додали, але мене просто розпирає від щастя!

– І хочеться обійняти весь світ? – усміхнувся рудоволосий, протираючи високий скляний келих.

– І хочеться обійняти весь світ… – повторила дівчина, відчуваючи себе так, ніби з її тендітних плечей несподівано зникла важка бетонна плита, яка давила на неї довгі два місяці. – Я ніби спала весь цей час у якомусь важкому кошмарному сні і нарешті прокинулася. Дякую за “Щасливе спогадання”. Ви повернули мені себе.

– Це наша робота, – несподівано серйозно відповів молодий чоловік. – Двері “Кохета” завжди відкриті для тих, хто трохи загубився або заплутався. Не в моїх правилах давати поради. Але я б дуже рекомендував Вам змінити замок на вхідних дверях і почати життя з чистого аркуша.

– Напевне, прислухаюся до вашої поради. – Олеся кинула у велику скляну банку для чайових кілька гривень, легко зістрибнула з барного стільця і щасливо усміхаючись попрямувала до виходу.

Рудоволосий Ярик, бармен, бариста і кухар в одній особі, зосереджено натирав на дрібну тертку дикий женьшень, щоб приготувати освіжаючий напій для наступного відвідувача. У Ярика була дивовижна здатність точно знати, що знадобиться новому відвідувачу цілодобово працюючого “Кохета”, чарівного місця, в якому кожен знайде те, що шукає.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − один =

Також цікаво:

EN12 години ago

The Teddy Bear Nobody Wanted to Take

At Animal Friends shelter on Camp Horne Road in Pittsburgh, the dogs start barking by six in the morning, but...

EN12 години ago

The $450 I Left on Carly’s Table in Hell’s Kitchen

I got diagnosed with ADHD at thirty-two, two years before this trip, sitting in a beige office in Astoria while...

Storie di vita13 години ago

Ci sono sere in cui non serve niente di speciale per sentirsi felici.

☕ Buona serata d’autunno! Che bello, finalmente, chiudere la porta al mondo e dedicare un po’ di tempo a se...

IT15 години ago

Il gatto che Marco non voleva più

Sono Marco, ho quarantadue anni, lavoro come elettricista a Verona, e per tre anni mia moglie Chiara ha condiviso casa...

Storie di vita16 години ago

Aspettiamo una bambina, la nostra terza figlia, e sono al settimo mese di gravidanza.

❤️ «La gravidanza non è una malattia!» aveva detto mio suocero. Ma quando mio marito rientrò e vide suo padre...

IT16 години ago

Il tavolino d’angolo vicino alla finestra

A sessantaquattro anni ho iniziato ad andare a fare colazione da sola il sabato — e il giorno in cui...

IT16 години ago

La lanterna che restò accesa per Susanna

Pioveva da appena cinque minuti quando hanno calato la bara di Umberto nella terra del cimitero di Prato. Io, Nicola,...

Storie di vita18 години ago

Eppure, agli occhi di mia madre, sono ancora una ragazzina incapace di prendere decisioni.

A 36 anni devo ancora giustificare ogni mio spostamento a mia madre. Ieri non ho risposto a quattro telefonate e...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.