Connect with us

З життя

Несуществующая семья

Published

on

Звонок матери разорвал утреннюю тишину в маленькой квартире в подмосковном городке Чехов. Маргарита, потирая глаза, подняла трубку.

— Но Алина же врач! — голос матери дрожал от напора.

— Ну и что? — холодно бросила Маргарита Александровна.

— Врач — это не профессия, это служение! — заявила мать, будто произнесла великую мудрость.

— Пусть служение, — не сдавалась Рита. — Но какое вам дело до Алины, если вы двадцать пять лет знать её не желали?

— Она врач, а значит, обязана помогать! — не унималась женщина.

«Долг платежом красен», — мелькнуло у Риты горькое сравнение, но смеяться не хотелось. С роднёй шутки плохи, особенно когда родни, по сути, и нет. Маргарита и её дочь Алина были никому не нужны. До той самой поры. Пока Алина, её «незапланированное счастье», как когда-то шептались за её спиной, не окончила медицинский университет в Питере.

И тут родственники появились, будто из ниоткуда. Как грибы после дождя, они вдруг вспомнили о существовании Риты и её дочери.

— Какое счастье, что у нас теперь свой врач! — умилялась тётя Люда, забыв, как когда-то отвернулась от беременной племянницы.

— Надо бы печень проверить, что-то барахлит, — подхватил дядя Слава, который в своё время бросил сестре: «Сама нарвалась — сама разбирайся!»

Даже мать, когда-то оттолкнувшая Риту, теперь звонила с приторной заботой.

Когда-то, двадцать четыре года назад, Рита осталась одна. Её молодой человек, Кирилл, исчез, едва узнав о её положении. В кино мужчины ликуют от таких новостей, но в жизни — не так. Рита познакомилась с ним в кафе, где подрабатывала, приехав в Москву с дипломом экономиста и мечтами о карьере. В родной деревне под Калугой её знания никому не пригодились — нужны были доярки. Местный агроном, некий Козлов, уже косился на неё, но Рита стремилась к большему. Она рванула в столицу, надеясь на помощь дяди Миши, брата матери.

— Я с поезда сразу к вам! — радостно объявила она, протягивая банку малинового варенья и пакет домашней сметаны.

Дядя подарки принял, но тут же отрезвил:

— Здесь тебе не деревня, мест нет! И так своих не прокормить. Ищи хостел, это дёшево.

Рита, огорошенная, ушла. Даже воды не предложили. В отчаянии она зашла в первое попавшееся кафе и увидела записку: «Нужны уборщицы». Хозяйка, глядя на её растерянность, предложила ночевать в кладовой за полставки уборщицы. Рита согласилась. Унизительно, но куда деваться? Жила в чулане, драила полы, копила копейку к копейке.

А потом встретила Кирилла. Он развозил пиццу и часто заходил перекусить. Красивый, с накачанными руками, казался опорой. Рита, неброская, с простоватым лицом, но живыми глазами, впервые почувствовала себя любимой. Когда он предложил съехаться, она, забыв мамины предостережения, кивнула. Любовь ослепила её. Полгода счастья — и она уже грезила о фате, тратила сбережения на подарки Кириллу. А потом узнала, что ждёт ребёнка.

Кирилл устроил истерику, орал, что не планировал, и выставил её за дверь. Рита, рыдая, набрала мать:

— Мам, я беременна. Помоги…

— Напрыгалась? — ледяным тоном спросила мать. — У нас в роду таких позоров не было. Выкарабкивайся сама.

Дядя Миша тоже отказал:

— Очумела что ли, племянница? Нам своих детей поднимать!

Родня отвернулась, и Рита осталась одна с растущим животом. Вернуться в кафе не могла — кладовку заняла новая уборщица. Но хозяйка, добрая женщина, предложила жить у своей старушки-матери, 87-летней, но бодрой бабули.

— Присмотри за ней, а плату не возьму, только за квартплату, — сказала она.

Рита плакала от благодарности. Так началась новая жизнь. Бабка нянчила маленькую Алину, варила борщ, когда Рита валилась с ног. Было трудно. Дважды Рита просила родню о помощи — у Алины был бронхит, нужны были лекарства. Никто не откликнулся. В долг дала всё та же хозяйка кафе.

Шли годы. Бабуля умерла, Рита вернулась в кафе, потом выучилась и устроилась бухгалтером. По вечерам подрабатывала уборщицей, чтобы Алина ни в чём не нуждалась. Скопив, купила однокомнатную на окраине Питера. С мужчинами покончено навсегда — любовь оказалась обманом. Алина выросла, окончила университет с отличием и устроилась в частную клинику.

И тут родня ожила. Алина, наивная, захотела увидеть бабушку, которая к тому времени перебралась в Питер. Рита отговаривала: «Не буди чёрта!» Но Алина поехала. Вернулась другой — бабушка назвала её умницей и красавицей, уверяла, что никто их не бросал, просто «судьба так сложилась». Теперь всё наладится!

Рита не поверила. И оказалась права. Телефон не умолкал. Родня ликовала: в семье завелся врач!

— Мне к гастроэнтерологу! — требовал дядя Миша.

— А мне к неврологу! — вторила тётя.

— Устрой, чтобы без денег! Ты же своя! — давила бабушка.

Алина, растерянная, пыталась объяснить:

— Клиника частная, бесплатно не получится!

— Должно получиться! — рявкнула бабушка и бросила трубку.

Алина пожалела о своей поездке. Жили же без родни — и жили хорошо! Но звонки не прекращались, и Рита взяла их на себя. Когда и она перестала отвечать, родня явилась в клинику. Дядя Миша, его жена и бабушка ввалились с утра, с баночками для анализов, требуя бесплатного приёма.

Администратор позвонила Алине:

— Маргарита Антоновна, ваши родственники устроили дебош! Что делать?

— Выгоняйте! — твёрдо ответила Алина. — Они не понимают по-хорошему.

Охрана выдворила троицу с их баночками. Из холла они слали Алине злобные смски, обзывая её и Риту. Но Алина облегчённо вздохнула: не родня это, а просто чужие люди.

Стыд за скандал глодал её — она только начинала карьеру. Но, к её удивлению, начальствоРодня больше не звонила, а Алина и Маргарита, как всегда, справились сами.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + 6 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Він назвав її ‘нікем’, але вона знайшла, як відповісти…

Чоловік назвав її «нікем» перед коханкою, але через рік дружина таки знайшла, чим йому відповісти Пані, вам погано? уважний чоловічий...

З життя12 хвилин ago

12 років мовчання: у листівці лише одне слово…

Дванадцять років не було між ними жодного слова. А потім прийшла листівка з одним-однинім словом… Тоді, у минулому, що здавалося...

З життя1 годину ago

Таємниця, яку неможливо розкрити.

Він не повинен знати. Оксана стояла біля підїзду старої пятиповерхівки й не могла наважитися натиснути кнопку домофона. У кишені пальта...

З життя1 годину ago

Краще не спокушати долю

Гарна та вільнодумна Олеся закохалася причому в такого красеня Тараса, що аж самій стало не по собі. Працювала вона у...

З життя2 години ago

Вечір наближався, коли маленька дитина почула дивні звуки з кімнати батьків. Коли вони відчинили двері, то завмерли від подиву

Вечір наближався, коли маленька дівчинка почула дивні звуки з кімнати батьків. Відкривши двері, вона завмерла від подиву.У повітрі відчувався напружений...

З життя2 години ago

Дочка відправила мене до будинку для літніх людей, навіть не ставши в курс справи, що це – моя власна споруда. Тоді я вирішила дати їй урок.

Донька відправила мене до інтернату для літніх, навіть не знаючи, що це моя власна будівля. Тоді я вирішила її проучить.Мене...

З життя2 години ago

Повернулася назавжди

Назавжди повернулася Коли мати збиралася заміж, Соломія не заперечувала. Їй навіть подобався мамин вибранець спокійний і врівноважений Тарас, який завжди...

З життя2 години ago

Повернення до витоків

Гарна Світлана Шевченко збиралася заміж. У університеті всі й гадали, що саме ця пишна одногрупниця вискочить заміж першою. Та обранець...