Connect with us

Storie di vita

Невже він тепер житиме з нами?” запитав він у своєї дружини, дивлячись на сина

Published

on

«І що, він тепер з нами буде жити?» — запитав чоловік у дружини, дивлячись на сина.

Віра Іванівна повернулася додому і дуже здивувалася, побачивши сина. Дмитро вже другий рік жив з дружиною окремо від них, зустрічаючись лише рази два на місяць і то лише у вихідні. А тут — робочий тиждень.
— Щось трапилось? — замість привітання спитала Віра Іванівна.
— А ти що, мене не рада бачити? — спробував жартувати Діма, але, зустрівши строгий погляд матері, відповів: — Та від Лєни пішов.
— Що значить пішов? — суворо запитала вона сина.
З сильним характером, вона жартувати не дуже любила. Робота, мабуть, накладала свій відбиток, адже працювала в колонії для неповнолітніх.
— Ну… ми посварилися, — промовив Дмитро, намагаючись усім виглядом показати, що не хоче говорити на цю тему.
— І що? — подивилася вона синові в очі: — Ти будеш бігти до мене після кожної сварки з дружиною?
— Ми розлучаємося! — випалив Діма.
Віра Іванівна продовжувала дивитися йому в очі, і цей погляд вимагав пояснень. Зітхнувши, Діма сказав:
— Вона хоче, щоб я ще й по дому допомагав. А я і так з роботи втомлений приходжу.
— А ти що, зламався б їй допомогти? — не підтримала його мати.
— І вона мені те саме сказала. Тільки я їй сказав, що жінка — хранителька вогнища і домашні справи має робити вона.
— І де ти це взяв? — запитала його мати, втрачаючи терпіння.
Вона втомилась після роботи, хотіла прийняти душ, відпочити, спокійно повечеряти з чоловіком, а тут він зі своїми примхами. Та ще й з якимись середньовічними мисленнями. Вона все життя прожила з чоловіком, але таке від нього ніколи не чула. Вони разом працювали, разом по дому справлялися, разом дітей виховували й не було у них поділу роботи. А тут, бачте, ЧОЛОВІК у сім’ї знайшовся!
— Я тебе питаю! — закричала на нього мати так, що не знай він страху, неодмінно злякався б. — Де ти це взяв? Справи він поділив! А що, мамонта втомився добувати? Ви обоє працюєте й обоє добувачі. Отже, і домашні справи разом маєте робити. Чи ти їй запропонував з роботи звільнитися і домом займатися? Ні? Тоді чого чіпляєшся? Ти хоч раз бачив, щоб ми з батьком через домашні справи сварились? А все тому, що в нас вистачає розуму однаково іти в упряжці.
У цей час з роботи повернувся батько і, побачивши сина, здивовано запитав:
— Що сталося?
«Навіть питання однакові ставлять» — подумав про себе Діма, а вслух сказав:
— Ми з Лєною розлучаємося.
— Ну і дурень, — коротко відповів батько і пішов на кухню з сумкою продуктів.
— Ігоре, наш син — телепень, — сказала чоловікові Віра Іванівна і розповіла про причину сварки.
— І що, він тепер з нами буде жити? — запитав Ігор дружину, а потім звернувся до сина:
— А ти знаєш, що початкове слово «подружжя» — це партнери? А партнер — це той, хто разом з тобою тягне ту саму упряжку. І тягти ваш віз, тобто сімейні обов’язки, ви маєте навпіл. І якщо один починає відмовлятись від роботи, то другому доводиться тягти за двох. І закінчується це тим, що або один вибивається з сил, або віз ламається.
Діма замислився, але образа на дружину не відпускала. Він сподівався, що батьки його підтримають, а вони фактично стали проти нього. Далі батьки розмовляли про Діму, зовсім не звертаючи на нього уваги. Ігор Володимирович викладав продукти з сумки, а Віра Іванівна розкладала їх по місцях. Вони всім виглядом показували, що Діма тут зайвий і няньчитися з ним не збираються.
Дмитро дивився на їхню сімейну ідилію й не розумів, як вони, такі тверді в житті, одне з одним поводяться, як зайчики.
— Ну і що ти тут стоїш? Іди миритися з дружиною! — суворо сказав йому батько. — І викинь з голови всю цю муть, хто що кому винен! Берегти один одного й допомагати — ось що ви повинні робити! Все, іди, у нас з матір’ю свої справи.
Дмитро вийшов від батьків розгублений, не такого прийому він очікував. Однак образа на Лєну вже минула і він розумів, що й сам добряче потрудився устроївши сварку на рівному місці. Але одне він таки зрозумів: він хоче створити таку ж щасливу сім’ю, як у його батьків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × три =

Також цікаво:

Storie di vita42 хвилини ago

Qualche tempo fa, un mercoledì mattina, mi svegliai con mille pensieri per la testa

☕ Buongiorno e buon mercoledì! A volte basta un piccolo gesto per trasformare una giornata qualunque in un ricordo prezioso....

IT3 години ago

Il campanello che Teresa si è regalata da sola

Ho settantaquattro anni e vivo da sola in un appartamento di tre stanze a Bologna, secondo piano, balcone su via...

Storie di vita5 години ago

Mio figlio mi ha comunicato la sua decisione durante il pranzo della domenica, senza nemmeno chiedermi se fossi d’accordo.

«Mamma, io e Federica abbiamo deciso di trasferirci da voi. Così sarà più comodo per tutti!» Mio figlio mi ha...

Storie di vita6 години ago

Sono vedova da sei anni e lavoro come commessa in un supermercato vicino a Parma

«Mamma, perché non hai preparato niente per Serena? Lo sai che a quest’ora ha fame!» Mi ha rimproverata mio figlio...

IT6 години ago

Il mutuo di mia sorella e il prelievo che non ho più fatto

Mia moglie mi ha tolto la fiducia con un gesto che non ho visto arrivare, e io ancora adesso, alle...

Storie di vita7 години ago

Era un venerdì sera. Avevo appena finito di sparecchiare quando il cellulare di Roberto, lasciato sul tavolo della cucina, si illuminò.

«Guardo soltanto i profili di altre donne. Mica ti sto tradendo!» Mi disse mio marito dopo ventitré anni di matrimonio,...

IT9 години ago

Il garage di Matteo e il conto che non ho più intenzione di pagare

Avevo diciannove anni quando Simona mi disse che era incinta, in piedi davanti al distributore della Esso sulla statale, con...

IT10 години ago

Sunset Ridge, Quarant’Anni e la Torta di Noci che Ada Non Perse Mai

Per undici anni, mia suocera ha trovato il modo di sminuirmi a ogni festa, compleanno e pranzo della domenica —...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.