Connect with us

Storie di vita

Невже він тепер житиме з нами?” запитав він у своєї дружини, дивлячись на сина

Published

on

«І що, він тепер з нами буде жити?» — запитав чоловік у дружини, дивлячись на сина.

Віра Іванівна повернулася додому і дуже здивувалася, побачивши сина. Дмитро вже другий рік жив з дружиною окремо від них, зустрічаючись лише рази два на місяць і то лише у вихідні. А тут — робочий тиждень.
— Щось трапилось? — замість привітання спитала Віра Іванівна.
— А ти що, мене не рада бачити? — спробував жартувати Діма, але, зустрівши строгий погляд матері, відповів: — Та від Лєни пішов.
— Що значить пішов? — суворо запитала вона сина.
З сильним характером, вона жартувати не дуже любила. Робота, мабуть, накладала свій відбиток, адже працювала в колонії для неповнолітніх.
— Ну… ми посварилися, — промовив Дмитро, намагаючись усім виглядом показати, що не хоче говорити на цю тему.
— І що? — подивилася вона синові в очі: — Ти будеш бігти до мене після кожної сварки з дружиною?
— Ми розлучаємося! — випалив Діма.
Віра Іванівна продовжувала дивитися йому в очі, і цей погляд вимагав пояснень. Зітхнувши, Діма сказав:
— Вона хоче, щоб я ще й по дому допомагав. А я і так з роботи втомлений приходжу.
— А ти що, зламався б їй допомогти? — не підтримала його мати.
— І вона мені те саме сказала. Тільки я їй сказав, що жінка — хранителька вогнища і домашні справи має робити вона.
— І де ти це взяв? — запитала його мати, втрачаючи терпіння.
Вона втомилась після роботи, хотіла прийняти душ, відпочити, спокійно повечеряти з чоловіком, а тут він зі своїми примхами. Та ще й з якимись середньовічними мисленнями. Вона все життя прожила з чоловіком, але таке від нього ніколи не чула. Вони разом працювали, разом по дому справлялися, разом дітей виховували й не було у них поділу роботи. А тут, бачте, ЧОЛОВІК у сім’ї знайшовся!
— Я тебе питаю! — закричала на нього мати так, що не знай він страху, неодмінно злякався б. — Де ти це взяв? Справи він поділив! А що, мамонта втомився добувати? Ви обоє працюєте й обоє добувачі. Отже, і домашні справи разом маєте робити. Чи ти їй запропонував з роботи звільнитися і домом займатися? Ні? Тоді чого чіпляєшся? Ти хоч раз бачив, щоб ми з батьком через домашні справи сварились? А все тому, що в нас вистачає розуму однаково іти в упряжці.
У цей час з роботи повернувся батько і, побачивши сина, здивовано запитав:
— Що сталося?
«Навіть питання однакові ставлять» — подумав про себе Діма, а вслух сказав:
— Ми з Лєною розлучаємося.
— Ну і дурень, — коротко відповів батько і пішов на кухню з сумкою продуктів.
— Ігоре, наш син — телепень, — сказала чоловікові Віра Іванівна і розповіла про причину сварки.
— І що, він тепер з нами буде жити? — запитав Ігор дружину, а потім звернувся до сина:
— А ти знаєш, що початкове слово «подружжя» — це партнери? А партнер — це той, хто разом з тобою тягне ту саму упряжку. І тягти ваш віз, тобто сімейні обов’язки, ви маєте навпіл. І якщо один починає відмовлятись від роботи, то другому доводиться тягти за двох. І закінчується це тим, що або один вибивається з сил, або віз ламається.
Діма замислився, але образа на дружину не відпускала. Він сподівався, що батьки його підтримають, а вони фактично стали проти нього. Далі батьки розмовляли про Діму, зовсім не звертаючи на нього уваги. Ігор Володимирович викладав продукти з сумки, а Віра Іванівна розкладала їх по місцях. Вони всім виглядом показували, що Діма тут зайвий і няньчитися з ним не збираються.
Дмитро дивився на їхню сімейну ідилію й не розумів, як вони, такі тверді в житті, одне з одним поводяться, як зайчики.
— Ну і що ти тут стоїш? Іди миритися з дружиною! — суворо сказав йому батько. — І викинь з голови всю цю муть, хто що кому винен! Берегти один одного й допомагати — ось що ви повинні робити! Все, іди, у нас з матір’ю свої справи.
Дмитро вийшов від батьків розгублений, не такого прийому він очікував. Однак образа на Лєну вже минула і він розумів, що й сам добряче потрудився устроївши сварку на рівному місці. Але одне він таки зрозумів: він хоче створити таку ж щасливу сім’ю, як у його батьків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

EN1 годину ago

Twenty Veiled Brides, One Scarred Hand, and a Bridgeport Garage Deed

My name is Denise Kowalski, and I run event logistics for a catering outfit out of Stamford. Mostly I do...

EN1 годину ago

The Pink Bowl on Vineville Avenue

My name is Dorothy Mercer. Everybody around Macon calls me Miss Dot. I'm seventy-four, I buried my husband Earl six...

EN7 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita11 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

Storie di vita12 години ago

La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento, mi sembrò di parlare con una sconosciuta.

«Tu hai capito bene con chi stai parlando?» La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento,...

Storie di vita13 години ago

La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno.

«Mamma? Perché sei ancora qui?» La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno. Mi voltai...

EN17 години ago

Fifteen Percent of Dolan’s Auto That Diane Never Got

People in Erie still tell this story the way my wife's aunt tells it. The ungrateful mechanic who took her...

EN17 години ago

The Stranger in Aisle Nine Warned Daniel About Natalie’s Signature

Daniel Marsh almost skipped the Fry's on Grant Road that Tuesday. He had forty minutes before his first appointment at...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.